Чинне законодавство висуває до процедури звільнення низку вимог, порушення яких може призвести до значних негативних наслідків для роботодавця. Звільнення працівника без додержання процедури може призвести до поновлення його на роботі в судовому порядку, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, штрафних санкцій за порушення трудового законодавства та судових витрат.
- за бажанням працівника (ст. 38-39 КЗпП);
- за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП);
- з ініціативи власника (ст. 40-41 КЗпП).
Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, він зобов'язаний подати заяву роботодавцю про своє бажання звільнитися з роботи за два тижні.
Виключення щодо строків повідомлення роботодавця про звільнення становлять випадки, що визначені у Кодексі законів про працю України. До таких випадків можна віднести: переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу тощо. За таких обставин роботодавець зобов'язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів.
У випадку припинення трудових відносин за угодою сторін - сторони можуть узгодити день звільнення без відпрацювання, тобто дата звільнення за цієї підстави узгоджується сторонами.
- у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці;
- у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді;
- у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;
- прогулу або тривалого нез'явлення на роботі;
- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;
- поновлення працівника на роботі як підстава звільнення іншого працівника;
- у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;
- вчинення за місцем роботи розкрадання;
- призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;
- встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.
При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці застосовується переважне право на залишення на роботі.
Слід пам’ятати, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.
Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.
При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
Звільнення оформляється наказом по підприємству, установі, організації. Наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю Кодексу законів про працю України. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.08 р. №489. Роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу.
Також, роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок. Якщо працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то факт відмови від отримання трудової книжки необхідно зафіксувати у відповідному акті. Слід також пам'ятати, що трудову книжку не можна надсилати поштою.
