02 березня 2020 р. 17:45
Основні аспекти звільнення з роботи.
Сміхура Василь
автор, адвокат
картинка
Основні аспекти звільнення з роботи.

Звільнення з роботи, юридична консультація адвокати

Чинне законодавство висуває до процедури звільнення низку вимог, порушення яких може призвести до значних негативних наслідків для роботодавця. Звільнення працівника без додержання процедури може призвести до поновлення його на роботі в судовому порядку, виплати заробітної плати за час вимушеного прогулу, штрафних санкцій за порушення трудового законодавства та судових витрат.

Розірвання трудових відносин можна класифікувати на такі види:

- за бажанням працівника (ст. 38-39 КЗпП);

- за угодою сторін (п.1 ст. 36 КЗпП);

- з ініціативи власника (ст. 40-41 КЗпП).

Якщо ініціатива припинення трудового договору належить працівникові, він зобов'язаний подати заяву роботодавцю про своє бажання звільнитися з роботи за два тижні.

Виключення щодо строків повідомлення роботодавця про звільнення становлять випадки, що визначені у Кодексі законів про працю України. До таких випадків можна віднести: переїзд на нове місце проживання, переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість, вступ до навчального закладу тощо. За таких обставин роботодавець зобов'язаний звільнити працівника без відпрацювання двох тижнів.

У випадку припинення трудових відносин за угодою сторін - сторони можуть узгодити день звільнення без відпрацювання, тобто дата звільнення за цієї підстави  узгоджується сторонами.

Загальні підстави для припинення трудового договору з ініціативи роботодавця закріплені у ст. 40 КЗпП. До таких підстав законодавець відносить неступне:

- у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці;

- у зв'язку з невідповідністю працівника займаній посаді;

- у разі систематичного невиконання працівником без поважних причин обов'язків;

- прогулу або тривалого нез'явлення на роботі;

- нез'явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності;

- поновлення працівника на роботі як підстава звільнення іншого працівника;

- у разі появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння;

- вчинення за місцем роботи розкрадання;

- призову або мобілізації власника - фізичної особи під час особливого періоду;

- встановлення невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, або виконуваній роботі протягом строку випробування.

Додаткові підстави, за якими можна звільнити окремі категорії працівників за певних умов, закріпленні у ст. 41 КЗпП.

При вивільненні працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці застосовується переважне право на залишення на роботі.

Слід пам’ятати, що працівник, з яким розірвано трудовий договір з підстав, передбачених пунктом 1 статті 40 КЗпП (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), протягом одного року має право на укладення трудового договору у разі поворотного прийняття на роботу, якщо власник або уповноважений ним орган проводить прийняття на роботу працівників аналогічної кваліфікації.

Розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 КЗпП, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

При припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 КЗпП, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.

 Звільнення оформляється наказом по підприємству, установі, організації. Наказ повинен містити підстави звільнення з посиланням на пункт і статтю Кодексу законів про працю України. Наказ може бути складений у довільній формі або за типовою формою № П-4, затвердженою наказом Держкомстату України від 05.12.08 р. №489. Роботодавець зобов'язаний ознайомити працівника з таким наказом під його особистий підпис та надати копію наказу.

Також, роботодавець повинен у день звільнення видати працівникові оформлену трудову книжку і провести розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми повинні бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

При отриманні трудової книжки працівник розписується в особистій картці та книзі обліку трудових книжок. Якщо працівник відмовляється отримувати трудову книжку, то факт відмови від отримання трудової книжки необхідно зафіксувати у відповідному акті. Слід також пам'ятати, що трудову книжку не можна надсилати поштою.

Адвокати АО «Галицька правнича група» надають правову допомогу з приводу правильного оформлення документів на звільнення, здійснюють захист прав роботодавців та/або працівників,  як під час звільнення, так і в судовому порядку.

 

 

Опубліковано: 02 березня 2020 р. 17:45 Стаття 4.
Автор: Сміхура Василь
Офіс с.Павлів
Офіc м. Тернопіль
Офіс м.Львів
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 19.00 год
Сб - 09.00 - 14.30 год
Нд - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 19.00 год
Сб - 09.00 - 14.30 год
Нд - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 19.00 год
Сб - 09.00 - 14.30 год
Нд - вихідний