Адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» здійснюють підготовку необхідних заяв та супровід клієнтів при державній реєстрації нерухомості, реєстрації бізнесу, реєстрації фізичних осіб-підприємців, юридичних осіб та громадських формувань, видачі ліцензій на різні види діяльності, призначення субсидій, пенсій, перерахування пенсій, тощо.
Адвокати здійснюють супровід та представництво інтересів клієнтів у відносинах з органами місцевого самоврядування, органами державної влади, з поміж усього у випадках коли клієнт є учасником адміністративного провадження.
Насамперед зазначимо, що Закон України «Про адміністративну процедуру» (далі Закон про АП) був дуже очікуваним, продуманим та зваженим Законом, підготовка якого розпочалася ще з далекого 1998 року. З кожним роком відбувалося доопрацювання, удосконалення, міжвідомче узгодження цього законопроекту. Прийняття Закону України «Про адміністративну процедуру» відбулося 17.02.2022 року, але через повномасштабне вторгнення рф в Україну підписання цього закону відбулося лише 13.06.2022, а чинності він набув аж 15 грудня 2023 року.
Предметом регулювання Закону про АП, згідно статті 1 цього закону, є відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб’єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.
Даний Закон фактично є першим процесуальним чи краще процедурним кодифікованим документом, який визначає єдині для всіх адміністративних процедур принципи, а також строки та порядок розгляду адміністративних справ, крім того визначає суб’єктів, порядок оскарження рішень адміністративного органу, тощо.
Цей закон регулює усі відносини, які виникають між адміністративним органом (органом виконавчої влади, органом місцевого самоврядування, тощо) щодо прийняття ними рішень або юридично значущих дій індивідуального характеру, починаючи від надання адміністративних послуг, продовжуючи здійсненням інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішенням інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.
Для кращого розуміння наведемо приклади того, до яких конкретно відносин застосовується даний закон:
- до державної реєстрації актів цивільного стану,
- державної реєстрації нерухомості,
- реєстрації бізнесу, реєстрації фізичних осіб підприємців, юридичних осіб та громадських формувань;
- отримання паспортів громадянами України;
- реєстрація місця проживання;
- видачі ліцензій (на провадження певного виду діяльності);
- призначення субсидій, пенсій, перерахування пенсій,
- державний нагляд, проведення планових та позапланових заходів державного нагляду, тощо.
Вище було наведено лише мізерну частину відносин, до яких застосовується Закон про АП, на практиці, коло відносин надзвичайно широке
Для кращого розуміння суті даного Закону про АП необхідно орієнтуватися у декількох його термінах які визначені у ст. 2 Закону про АП, а саме:
адміністративний орган - орган виконавчої влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування, їх посадова особа, інший суб’єкт, який відповідно до закону уповноважений здійснювати функції публічної адміністрації;
адміністративний акт - рішення або юридично значуща дія індивідуального характеру, прийняте (вчинена) адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямоване (спрямована) на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов’язків окремої особи (осіб);
адміністративна процедура - визначений законом порядок розгляду та вирішення справи;
адміністративне провадження - сукупність процедурних дій, що вчиняються адміністративним органом, і прийнятих процедурних рішень з розгляду та вирішення справи, що завершується прийняттям і, в необхідних випадках, виконанням адміністративного акта;
функції публічної адміністрації - надання адміністративних послуг, здійснення інспекційної (контрольної, наглядової) діяльності, вирішення інших справ за заявою особи або за власною ініціативою адміністративного органу.
Чи були раніше врегульовані відносини, передбачені ч. 1 Закону про АП?
Як і раніше так і зараз ці відносини врегульовані спеціальними вузькими Законами та підзаконними нормативно-правовими актами, до прикладу видача паспорта громадянину України відбувається відповідно до «Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України»; реєстрація юридичних осіб, фізичних осіб -підприємців здійснюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань», призначення, перерахування пенсії здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та відповідно до «Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.
Разом з тим, до прийняття Закону про АП не існувало Закону України чи/та підзаконного нормативно - правового акта, який би закріплював загальні для всіх адміністративних процедур принципи, який би усував суперечності, прогалини у спеціальних нормативно-правових актах, які регулюють конкретні адміністративні процедури.
Крім того далеко не кожен з нормативно - правових актів, які стосуються конкретних адміністративних процедур, всебічно регулює порядок здійснення таких процедур, від моменту подання заяви чи ініціювання органом такої процедури і до її завершення, оскарження такого акта, порядку та форми подання заяви, строків, суб’єктів, правонаступництва, тощо. У зв’язку з цим на практиці виникало багато проблем, більшість з яких тепер усуває Закон про АП.
Революційність, новаторство та орієнтування на права та інтереси громадян виражається насамперед через закріплення у Законі про АП основних принципів, які повинні бути застосовані до усіх адміністративних процедур, а саме: (ст. 4 Закону про АП) 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.
Чого варте лише закріплення принципу презумпції правомірності дій та вимог особи, який ст. 15 Закону про АП розкриває наступним чином: дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи; сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності.
Важливим є закріплення права учасника адміністративного провадження знати про початок адміністративного провадження та про своє право на участь у такому провадженні, а також право на ознайомлення з матеріалами відповідної справи.
Статтею 17 Закону про АП гарантується право особи на участь в адміністративному провадженні, тобто право особи давати пояснення, письмові чи усні, заперечення, право подавати докази, що стосуються обставин адміністративної справи.
Статтею 18 Закону про АП гарантується право особи на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до цього Закону та/або в судовому порядку.
Окрім того, цією статтею встановлюється обов’язок адміністративного органу повідомити особу про спосіб, порядок і строк оскарження адміністративного акта, який негативно впливає на право, свободу чи законний інтерес особи.
Даним законом фундаментально закріплені права та обов’язки учасників адміністративного провадження та, що важливо ним закріплені загальні засади представництва інтересів особи в адміністративному провадженні. (ст. 28,31 Закону про АП).
Серед важливого, ст. 33 Закону про АП тепер чітко встановлений порядок обчислення строків в адміністративному провадженні, а нововведенням цього закону можна вважати те, що абзацом другим цього закону передбачено, що строк, що становить 10 днів і менше, обчислюється робочими днями, а строк, який становить більше 10-ти днів - обчислюється календарними днями, якщо інше не встановлено законом.
Напрошується висновок: тепер чітко встановлено, якщо орган розглядає заяву протягом 5-ти днів, то цей строк обчислюється лише робочими днями у розумінні абзацу другого ч. 1 ст. 33 Закону про АП.
До важливого також слід віднести, що Законом про АП нарешті закріплена загальна процедура правонаступництва адміністративного органу (органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування) (ст. 25 Закону про АП), загальна процедура відводу (самовідводу) посадової особи (ст.23 Закону про АП).
Не оминемо увагою і те, що Законом про АП також встановлені загальні вимоги до форми, змісту та порядку подання заяв до адміністративного органу (ст. 39-41 Закону про АП).
Варто відзначити надзвичайно важливе положення ч. 6 статті 41 Закону про АП згідно з яким адміністративний орган забезпечує можливість безоплатного одержання заявниками в достатній кількості бланків заяв та інших документів, необхідних для звернення та надання допомоги в оформленні заяв.
Тобто відтепер на законодавчому рівні передбачений обов’язок адміністративного органу надавати допомогу усім суб’єктам які звертаються із заявами в оформленні таких заяв.
Окрім того Закон про АП містить ряд нововведень.
До прикладу, важливим нововведенням Закону про АП, є встановлення можливості для адміністративного органу звернутися за отриманням адміністративної допомоги, тобто адміністративний орган може звернутися за адміністративною взаємодопомогою до іншого адміністративного органу з метою вчинення однієї чи декількох необхідних дій у рамках адміністративного провадження.
Тобто в органу тепер є додатковий механізм для ефективнішого виконання повноважень загалом та ефективнішого вирішення конкретної справи.
Також нововведенням цього закону є можливість публічного правонаступництва у разі повного чи часткового припинення адміністративної компетенції суб’єкта владних повноважень (адміністративного органу) чи її передання іншим суб’єктам.
Варто відзначити також, що ч. 5 ст. 21 Закону про АП адміністративний орган під час ініціювання або початку адміністративного провадження перевірити наявність у нього предметної та територіальної компетенції для прийняття рішення з питання, що розглядається.
На останок зазначимо, що Закон України «Про адміністративну процедуру» містить конкретно нові положення та принципи, які спрямовані на забезпечення інтересів та прав громадян та юридичних осіб при взаємодії їх з адміністративним органом. Зміни та нововведення даного закону налаштовують на позитив. Даний закон очевидно заповнює багато прогалин та вирішує проблеми, які раніше виникали на практиці при веденні адміністративної процедури.
Якщо Вам необхідний професійний юридичний супровід у відносинах з органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування для реалізації Ваших прав та законних інтересів, супровід при здійсненні будь-яких реєстраційних дій у бізнесі, здійсненні реєстрації нерухомості, отриманні ліцензії на певні види діяльності, адвокати Адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» радо допоможуть Вам у таких питаннях.
