21 липня 2020 р. 14:12
Захист в кримінальних справах. Особливості захисту в економічних злочинах (привласнення, розтрата, заволодіння майном)
Крет Олег
автор, адвокат
criminal_law
Захист в кримінальних справах. Особливості захисту в економічних злочинах (привласнення, розтрата, заволодіння майном)

АО «Галицька правнича група» здійснює успішний захист клієнтів у складних кримінальних провадженнях.

На початку 2012 року до адвокатів звернулась Особа, засуджена Залізничним районний судом м. Львова за ч. 1 ст. 191 КК України до штрафу у розмірі 40 неоподаткованих мінімумів доходів громадян та стягнуто із Особа на користь ПАТ «Укртранснафта» в особі філії «Магістральні нафтопроводи «Дружба» - 55 879 грн. 56 коп.


Адвокатом об
єднання було подано апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2011 року, де зокрема вказувалось, що:

Відповідно до постанови пленуму Верховного суду України № 10 від 6 листопада 2009 року «Про судову практику у справах про злочини проти власності»: «У статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину — привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Предметом привласнення та розтрати є лише те чуже майно, яке було ввірене винній особі чи перебувало в її законному віданні, тобто таке майно, що знаходилося в неї на законних підставах і стосовно якого вона здійснювала повноваження щодо розпорядження, управління, доставки використання або зберігання тощо. При привласненні ці повноваження використовуються для обернення винною особою майна на свою користь, а при розтраті — на користь інших осіб, зокрема це може бути відчуження майна іншим особам для споживання, як подарунок чи товар, в обмін на інше майно тощо.

Заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовим становищем полягає в незаконному оберненні чужого майна на свою користь або на користь інших осіб з використанням службовою особою свого службового становища всупереч інтересам служби.

Суб’єктом привласнення, розтрати або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службової особи своїм службовим становищем (частина друга статті 191 КК) може бути лише службова особа. Вирішуючи питання, чи є та або інша особа службовою, належить керуватися правилами, викладеними в пунктах 1 і 2 примітки до статті 364 КК».

Також він вказував на те, що заправка знаходиться під охороною, а з 1993 року до жовтня 2010 року за час моєї діяльності не було жодної недостачі.

Коли прийшло нове керівництво і його захотіли звільнити з роботи він відповів, що звільнятись не збирається і хоче допрацювати на підприємстві до пенсійного віку. Після цього в нього почались проблеми.

Відповідно до ст. 324 Кримінально-процесуального кодексу України: «Постановляючи вирок, суд повинен вирішити такі питання:

1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний;

2) чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений;

3) чи винен підсудний у вчиненні цього злочину;

4) чи підлягає підсудний покаранню за вчинений ним злочин;

5) чи є обставини, що обтяжують або пом'якшують покарання підсудного, і які саме;

6) яка саме міра покарання повинна бути призначена підсудному і чи повинен він її відбувати;

7) чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию  користь  та  в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений».

Відповідно до ч. 1 ст. 334 Кримінально-процесуального кодексу України: «Мотивувальна частина обвинувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і мотивів злочину. В цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину, та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного, з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази; обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання; мотиви зміни обвинувачення; у разі визнання частини обвинувачення необгрунтованою — підстави для цього».

Адвокати, адвокат Львів, адвокат Тернопіль.

Так, суд у вироку зазначив, що в період часу з 26.10.2010 року по 12.03.2011 року розтратив паливно-мастильні матеріали, що було виявлено інвентаризаційною комісією 12.03.2011 року при проведенні інвентаризації пального в резервуарах АЗС.

В той же час суд не взяв до уваги, що інвентаризацією у резервуарах не виявлено недостачі. Недостачі не було виявлено і у цистерні бензовоза, але склад нафтопродуктів у цистерні бензовоза не відповідав техніко-економічним показникам і в зв’язку з цим від загального об’єму було відмінусовано об’єм льоду та води за рахунок чого підприємство вважало, що йому завдано збитків.

Суд не вказав на те, що з 25.11.2010 року по 24.12.2010 року Особа знаходився на лікарняному та не міг здійснювати будь-якої розтрати, навпаки суд вказав, що і в період перебування на лікарняному Дуліба здійснював розтрату.

Суд не встановив, що в період лікарняного Особи, його функції виконував Особа1, суд не надав уваги тому, що під час перебування Особи на лікарняному як не було складено акту про передачу паливних матеріалів Особі1 так і не складалось акту передачі паливних матеріалів Особи1 Особі.

Наведене означає, що суд помилково вказав місце події замість цистерни – резервуар та час події також вказаний неправильно.

Крім цього суд не визначив способу вчинення злочину, оскільки не встановив як саме Особа добував з резервуарів паливно-мастильні матеріали та кому саме їх відпускав чи передавав та чим саме керувався Особа, передаючи паливно-мастильні матеріали.

Суд не встановлював чи був прямий умисел Особа на розтрату паливно-мастильних матеріалів чи причиною нестачі стала відсутність Особа на роботі; суд не встановлював чи недбалість Особа чи недбалість інших осіб по складанню документів про передачу майна під час перебування Особа на лікарняному призвели до втрати якості паливо-мастильних матеріалів, чи можливо втрата якості паливо-мастильних матеріалів спричинена не очищенням резервуарів з 1993 року.

Таким чином Залізничний районний суд м. Львова не зміг виконати встановлених вимог щодо форми вироку у зв’язку з тим, що під час досудового слідства таких обставин не було встановлено, а отже не було зібрано доказів щодо кваліфікації діянь Особа за ст. 191 КК України.

Не описавши даних обставин у вироку суду Залізничний районний суд не обґрунтував правильність кваліфікації діянь Особа за ст. 191 КК України та підставність стягнення з Особа  майнової шкоди.

Крім цього, відповідно до ст. 58 Конституції України: «Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність особи».

Отже вирок слід скасувати з наступних підстав:

- Особа не було вручено обвинувального висновку;

- До Особа застосовано кримінальний закон, який не підлягає застосуванню, оскільки в моїх діях не доведено умислу про передачу майна та не доведено передачі мною паливно-мастильних матеріалів третім особам.

- Самою інвентаризаційною комісією встановлено факт невідповідності техніко-економічних характеристик палива, з чого було здійснено розрахунок нестачі паливо-мастильних матеріалів.

 

За результатами апеляційного розгляду справи відповідно до ухвали апеляційного суду Львівської області: в задоволенні апеляції Особа відмовити.

Вирок Залізничного районного суду м. Львова від 09 грудня 2011 року відносно Особа залишити без змін.

При поданні касаційної скарги, зокрема, було зазначено, що : «Показання підозрюваного підлягають перевірці. Визнання підозрюваним своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Відповідно до ст. 74 КПК України: «Обвинувачений вправі давати показання по предявленому йому обвинуваченню, а також з приводу всіх інших відомих йому обставин у справі і доказів, що є в справі.

Показання обвинуваченого, в тому числі й такі, в яких він визнає себе виним, підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є в справі.

Відповідно до ст. 140 КПК України: «При пред’явленні обвинувачення особі присутність захисника є обов’язковою, крім випадків, коли він відмовляється від нього і його відмова прийнята».

Відповідно до ч. 1 ст. 299 КПК України: «Після виконання зазначених у попередній статті дій головуючий з’ясовує думку учасників судового розгляду про те, які докази треба дослідити, та про порядок їх дослідження».

 Відповідно до ч. 2 ст. 299 КПК України: «Обсяг доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження визначається постановою судді чи ухвалою суду».

Суд не взяв до уваги протоколу допиту підозрюваного Особи (а.с. 78), де він вказує: «Яким чином зникло я повідомити не можу, можу повідомити, що це сталося по моїй провині».

Суд не взяв до уваги протокол допиту обвинуваченого Особи від 20.09.2011 року (а.с. 87), де обвинувачений вказує: «Можу сказати, що недостача палива на АЗС стала тільки через мою вину, оскільки я за це відповідаю, як це сталося пояснити не можу».

Відповідно до ухвали Вищого спеціалізованого суду України від 27 листопада 2012 року зазначається:

«Проте, як убачається з показань засудженого, він фактично не визнав себе винуватим у злочині, передбаченому ч. 1 ст. 191 КК України, стверджуючи на питання головуючого, що не знає яким чином допустив розтрату пального.

Суд першої інстанції не взяв до уваги цих показань Особа та, не досліджуючи інших доказів у оспорюваній частині обвинувачення, вказав у мотивувальній частині вироку на повне визнання засудженим своєї вини та навів показання Дуліби, які суперечать його ж показанням, викладеним у протоколі судового засідання.

При перевірці справи апеляційний суд не звернув уваги на допущені районним судом зазначені порушення процесуального закону та у порушення вимог ст. 365 КПК України залишив по суті незаконне судове рішення без зміни.

За таких обставин судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд, під час якого суду необхідно провести судове слідство у відповідності до вимог кримінально-процесуального закону та постановити законне й обгрунтоване рішення».

Відтак вирок Залізничного районного суду м. Львова від 9 грудня 2011 року та ухвалу Апеляційного суду Львівської області від 22 травня 2012 року щодо Особа було скасовано, справу направити на новий судовий розгляд.

Після цього, справа розглядалась трьома складами суду і 16 травня 2016 року відповідно до постанови Залізничного районного суду м. Львова: «Звільнити від кримінальної відповідальності ОСОБА за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, на підставі ст.49 ч.1 п.3 КК України.

Закрити кримінальну справу відносно ОСОБА за обвинуваченням у скоєнні злочину, передбаченого ст.191 ч.1 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності».

В той же час, потерпілим було подано цивільний позов про стягнення коштів.

Цивільне позов задоволено не було, а розгляд даної цивільної справи було припинено у 2020 році шляхом закриття провадження в звязку зі смертю особи.

Незважаючи, що особу засуджено не було, а цивільний позов не було задоволено, результат даної справи міг би бути набагато кращим, а саме Особа – виправданою, а сам судовий процес набагато швидшим, якби Особа ще на початку відкриття кримінального провадження звернулась до адвоката, і не наробила стільки помилок, як то при наявності багатьох зауважень до акту інвентаризації, не виклала свої зауваження, а беззастережно підписала акт інвентаризації.

На досудовому слідстві Особа послухала порад слідчих, не взяла захисника, а визнала свою вину. В районному суді Особа також не взяла захисника, а визнала свою вину. І лише після того, коли з виконавчої служби прийшла постанова про відкриття виконавчого провадження, Особа почала шукати адвоката для оскарження судових рішень, вже будучи засудженою, та ще й з пропуском строку на апеляційне оскарження.

Крім того, необхідно розмежовувати ч.2 ст. 191 КК України(Привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем) та ст. 364 КК України(Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб) відмінність яких полягає в тому, що у разі, коли зловживання службовою особою своїм службовим становищем виступає способом розкрадання чужого майна, при якому винний незаконно вилучає та безоплатно обертає майно на свою користь чи користь третіх осіб, то такі дії утворюють спеціальний склад зловживання службовим становищем і мають кваліфікуватися за ст. 191 КК. У той же час, якщо зловживання службовим становищем не супроводжується розкраданням чужого майна в будь-якій формі, не пов’язано з протиправним вилученням та безоплатним оберненням такого майна у свою власність чи власність третіх осіб, а призводить до набуття іншої вигоди, то ці дії охоплюються диспозицією ст. 364 КК.

При розгляді даної категорії справ важливим є визначення форми умислу, мотивів злочину та у випадку ч. 2 ст. 191 КК України: ознак, за якими обвинуваченого віднесено до службових осіб, має наслідком його невідповідність вимогам кримінального процесуального закону.

Таким чином, слід завжди звертати увагу, що У статті 191 КК передбачено відповідальність за три форми вчинення злочину - привласнення, розтрату або заволодіння майном шляхом зловживання службовим становищем. Вони характеризуються умисним протиправним і безоплатним оберненням чужого майна на свою користь чи на користь іншої особи.

Адвокати АО «Галицька правнича група» допоможуть Вам не допустити помилок як на досудовому розслідуванні, так і в суді захищаючи Вас у кримінальних справах з найбільш сприятливим для Вас результатом, допоможуть Вам у виборі стратегії захисту, правової позиції по справі, допомозі у зборі доказів, які виключають Вашу винуватість або помякшують відповідальність, проведенні незалежних експертиз, візьмуть участь при проведенні слідчих дій з метою недопустити порушення Ваших прав з боку правоохоронних органів, а в подальшому ефективно захистять Вас на судовому слідстві.

 

Опубліковано: 21 липня 2020 р. 14:12 Стаття 14.
Автор: Крет Олег
Офіс м.Львів
Офіc м. Тернопіль
Офіс у м.Радехів
Офіс с.Павлів
Офіс у м.Золочів
Офіс у м.Червоноград
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний
Ми в соцмережах:
Графік роботи:
Пн-Пт - 09.00 - 18.00 год
Нд, Сб - вихідний