Визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна.
Судові справи про визнання фізичної особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна розглядаються судом в порядку окремого провадження за участю особи, яка має намір стати опікуном; особи, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною, її адвоката та представника органу опіки та піклування.
Фізична особа може бути визнана судом недієздатною лише якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.
Відтак, суду потрібно надати медичні висновки та довідки, які підтверджують хворобу особи, щодо якої розглядатиметься питання про визнання недієздатною. При наявності інвалідності необхідно, щоб вона була встановлена саме психіатричною медико-соціальною експертною комісією.
Окрім того, питання визнання фізичної особи недієздатною вирішується судом на підставі результатів судово-психіатричної експертизи, оскільки для підтвердження психічного стану особи потрібні спеціальні знання, якими не володіють а ні учасники справи, а ні суд.
Отже, не кожне психіатричне захворювання може зумовити недієздатність. Мова лише про хронічні, стійкі психічні розлади.
Заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім’ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Питання призначення опікуна суд вирішує на підставі подання органу опіки та піклування, затвердженого виконавчим комітетом відповідного органу місцевого самоврядування.
Як органу опіки та піклування, так і суду, заявник повинен довести, що він може здійснювати функції опікуна та не має для цього жодних передбачених законом обмежень.
Для цього потрібно надати документи, які підтверджують, окрім іншого:
- Родинні зв’язки з хворим.
- Відсутність інших близьких родичів або неможливість виконання ними функцій опікуна.
- Стан здоров’я заявника.
- Офіційне працевлаштування, стабільний дохід, наявність житла.
- Позитивні особисті якості.
- Відсутність судимості.
Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду.
Надалі, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину. Усі правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун.
*Правочин — дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. (Напр.: Договори купівлі-продажу, Договори дарування, Правочини з приводу спадщини, Банківські правочини та ін.)
Згідно з ч. 1 ст. 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
Згідно з ч. 1 ст. 60 ЦК України суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
Відповідно до ч. 4 ст. 63 ЦК України опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника.
Відповідно до ч.1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Згідно з п.1 ч.2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.
Відповідно до ч. 1 ст. 295 ЦПК України, заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу.
Заява про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, у тому числі неповнолітньої особи, чи визнання фізичної особи недієздатною подається до суду за місцем проживання цієї особи, а якщо вона перебуває на лікуванні у закладі з надання психіатричної допомоги - за місцезнаходженням цього закладу (ч.1 ст. 295 ЦПК України).
Доцільно зазначити, що строк дії рішення про визнання фізичної особи недієздатною визначається судом, але не може перевищувати двох років.
За результатом розгляду зазначеної категорії справ Верховним Судом зроблено наступні висновки, які мають статус правових позицій:
Постанова від 28.02.2024 р. у справі N 372/3474/21.
Процесуальною правосуб'єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною наділені не всі родичі такої особи, а лише члени сім'ї, у тому числі близькі родичі.
Особа, яка проживає з відповідною особою та здійснює догляд за нею на договірних засадах, троюрідна сестра, близькі друзі сім'ї, хрещені батьки не можуть вважатися членами сім'ї чи близькими родичами в розумінні частини першої статті 296 ЦК України, а тому не є суб'єктами, які мають право звертатися до суду із заявою про визнання особи недієздатною.
Висновок судово-психіатричної експертизи, наданий у справі за заявою особи, яка не наділена процесуальною правосуб'єктністю на подання заяви про визнання особи недієздатною, є належним та допустимим доказом у справі за заявою матері про визнання її сина недієздатним та встановлення над ним опіки в разі об'єднання таких справ в одне провадження.
Постанова від 17.05.2023 р. у справі N 522/1929/20.
У розумінні частини третьої статті 296 ЦПК України всі рідні брати та сестри, незалежно від того повнорідні вони чи неповнорідні, є близькими родичами, а отже мають право подати заяву про визнання брата (сестри) недієздатними.
Відповідно до частини третьої статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Аналіз сімейного законодавства, зокрема частини другої статті 26 та частини першої статті 259 СК України, свідчить, що законодавець до категорії рідних братів та сестер відносить як тих, що мають спільних батьків (повнорідні брати та сестри), так і тих, які мають лише спільну матір або спільного батька (неповнорідні брати та сестри).
При цьому у категорію, відмінну від рідних братів та сестер, законодавець виділяє двоюрідних братів та сестер (частина третя статті 26 та частина перша статті 41 СК України, частина четверта статті 1266 ЦК України).
Щодо врегулювання інших правовідносин братів та сестер, то незалежно від того, чи є рідні брати та сестри повнорідними або неповнорідними, вони належать до другої черги спадкоємців за законом (стаття 1262 ЦК України).
Податковий кодекс України як повнорідних, так і неповнорідних братів та сестер відносить до пов'язаних осіб (підпункт "б" підпункту 14.1.159 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Кримінальний процесуальний кодекс України рідних братів та сестер відносить до близьких родичів (пункт 1 частини першої статті 3 КПК України).
Постанова від 20.01.2022 р. у справі N 752/24219/20.
Згідно з частиною третьою статті 296 ЦПК України заяву про визнання фізичної особи недієздатною може бути подано членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, закладом з надання психіатричної допомоги.
Законодавством не передбачено вичерпного переліку членів сім'ї та визначено критерії, за наявності яких особи складають сім'ю. Такими критеріями віднесення до кола членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважним причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Посилання заявниці на те, що вона надавала кошти на утримання будинку дружини померлого, не підтверджує факту родинних зв'язків з останньою.
Отже, для отримання позитивного рішення суду необхідно довести, що особа, стосовно якої розглядається справа про визнання її недієздатною страждає на стійкий психічний розлад, внаслідок чого не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними та потребує постійного стороннього нагляду та догляду і Заявник є єдиною особою, яка може здійснювати щодо першого функції опікуна.
Залучення заявником професійних адвокатів мінімізує можливі ризики та збільшить шанси на завершення розгляду справи на Вашу користь і адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» нададуть Вам у цьому кваліфіковану правову допомогу.
