Адвокати АО «Галицька правнича група» надають правову допомогу при ДТП.
Відтак, наводимо декілька правових позицій, які є важливими і які необхідно врахувати при настанні ДТП та при страхуванні транспортного засобу.
Чинне законодавство дозволяє страхувальнику укладати декілька договорів страхування одного об’єкта з різними страховиками. У разі наявності на момент укладення договору страхування іншого чинного договору страхування того ж самого об’єкта від тих саме ризиків, страхувальник зобов’язаний повідомити про це страховика. Невиконання такого обов’язку тягне за собою нікчемність нового договору страхування. Водночас обов’язок доказування факту виконання вимог закону щодо повідомлення страховика про наявність іншого чинного договору страхування щодо того самого об`єкта покладається саме на страхувальника, який повинен діяти як добросовісно, так і обачно, оскільки відповідні обставини можуть істотно вплинути на можливість укладення договору, його умови і, зрештою, на можливість його виконання. Нормативне регулювання: Відповідно до пункту 3 частини першої статті 989 ЦК України страхувальник зобов`язаний при укладенні договору страхування повідомити страховика про інші договори страхування, укладені щодо об`єкта, який страхується. Якщо страхувальник не повідомив страховика про те, що об`єкт уже застрахований, новий договір страхування є нікчемним. Пункт 17.1 статті 17 Закону № 1961-IV передбачає, що при укладенні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності страхувальник зобов`язаний повідомити страховика про всі діючі договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, укладені з іншими страховиками, а також, за вимогою страховика, надати інформацію про всі відомі обставини, що мають істотне значення для оцінки страхового ризику. (Постанова КЦС ВС від 15 липня 2020 року у справі № 309/2088/16-ц)
КЦС ВС зауважує, що потерпіла особа при відмові страховика (страхової компанії) у виплаті регламентних платежів у зв’язку з пропуском річного строку, має право на пред`явлення вимоги до страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи про відшкодування шкоди в межах страхової суми протягом строку позовної давності. У випадку, якщо потерпіла особа звернеться до страховика (страхової компанії) за відшкодуванням шкоди з пропуском встановленого річного строку, однак доведе, що нею здійснено розумних заходів для отримання відшкодування за рахунок страховика, та строк пропущено через незалежні від потерпілої особи причини, вона має право на відшкодування шкоди в межах страхової суми за рахунок страховика (страхової компанії) винної у спричиненні шкоди особи, у тому числі у судовому порядку Строки на подачу заяви про виплату страхового відшкодування є преклюзивними та не можуть бути поновлені, проте якщо заявник на виплату страхового відшкодування діяв добросовісно, то суд може захистити порушене право. Нормативне регулювання 37.1.4. Закону № 1961-IV - одна з підстав для відмови у виплаті страхового відшкодування: неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди (Постанова КЦС ВС від 9 листопада 2022 року у справі № 212/7628/21)
Якщо порушення речового права на чуже майно, з вини третіх осіб, завдало певних майнових збитків особі, якій належить це право, то ця особа може звернутися за захистом належних їй прав на підставі ст. 396 ЦК України. Спричинення шкоди користувачу майна випливає з факту його користування цим майном на достатній правовій підставі відповідно до пункту 2.2 Правил дорожнього руху. Факт правомірності володіння особою транспортним засобом є достатньою підставою, щоб звернутися за захистом права щодо відшкодування шкоди, заподіяної автомобілю, яким керувала особа під час ДТП.
КЦС ВС зауважує, що у висновку експерта щодо визначення розміру завданого збитку повинно бути зазначено, що він виконується для суду і що експерт повідомлений про кримінальну відповідальність. Інакше висновок експерта буде розцінений як неналежний доказ.
(Постанова КЦС ВС від 16 листопада 2022 року у справі № 335/2566/18)
Стягуючи зі страховика на користь позивача страхове відшкодування у розмірі 10 000 грн, як різницю між визначеним страховим полісом лімітом відповідальності страховика та виплаченою страховиком узгодженою сумою, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і апеляційний суд, з огляду на наявність заяви про страхове відшкодування із узгодженим сторонами розміром страхового відшкодування дійшов необґрунтованого висновку про покладення на страховика обов’язку виплати понад узгоджену суму. Доктрина заборони суперечливої поведінки, базується зокрема на тому, що ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці. В основі доктрини заборони суперечливої поведінки знаходиться принцип добросовісності. В підписаному узгодженні зазначено, що воно складено у відповідності до вимог п. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV, а узгоджена сума страхового відшкодування є остаточною та перегляду, оскарженню не підлягає. Після сплати узгодженої суми всі зобов’язання страховика щодо виплати страхового відшкодування за цим страховим випадком вважаються припиненими. Тобто, за змістом вказаного узгодження позивач, діючи добровільно, на власний розсуд погодилась із розміром страхового відшкодування та правовими наслідками такої виплати, а заявлена в подальшому вимога до страхової компанії суперечить як попередній поведінці позивача, так і засадам розумності та диспозитивності. П. 36.2 ст. 36 Закону № 1961-IV Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна. (Постанова КЦС ВС від 13 грудня 2023 року у справі № 759/28079/21)
Положення Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не поширюють свою дію на незареєстрований транспортний засіб, оскільки його експлуатація забороняється і він не допущений до дорожнього руху. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, автомобіль «Пежо Боксер» не був належним чином зареєстрований на території України, отже, на МТСБУ не може бути покладено обов’язок з відшкодування шкоди, завданої транспортним засобом, який неправомірно використовувався чи недопущений до дорожнього руху на території України, а тому висновок суду першої інстанції про відмову у позові до МТСБУ Верховний Суд визнає обґрунтованим. (Постанова КЦС ВС від 6 травня 2020 року у справі № 742/554/19)
Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. (Постанова КГС ВС від 7 грудня 2023 року у справі № 914/607/23)
Верховний Суд наголошує на тому, що аналіз чинного законодавства, яке регулює діяльність судового експерта, дає підстави для висновку, що оскарження дій експерта під час проведення експертного дослідження та складення відповідного висновку не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, адже чинним законодавством передбачено позасудовий порядок оскарження таких дій та висновків. (Постанова КЦС ВС від 18 травня 2023 року у справі № 761/11228/21)
КЦС ВС дійшла висновку, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Для кваліфікації діяльності, пов’язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. (Постанова КЦС ВС від 15 березня 2023 року у справі № 127/5920/22)
КЦС ВС зауважує, що ст. 1187 ЦК України містить в собі визначений перелік тварин, які є джерелом підвищеної небезпеки, однак кінь до вказаного переліку не належить, оскільки він є домашньою свійською твариною. Проте згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження» шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує. Отже, КЦС ВС дійшла висновку, що хоча кінь чи інша свійська тварина не є джерелом підвищеної небезпеки, проте особа, яка її утримує, повинна відшкодовувати в повному обсязі завдану її твариною шкоду іншій особі або її майну відповідно до ст. 12 Закону України «Про захист тварин від жорстокого поводження». (Постанова КЦС ВС від 1 квітня 2020 року у справі № 285/4411/18)
Гужовий транспортний засіб не є джерелом підвищеної небезпеки, оскільки відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху України механічний транспортний засіб – це транспортний засіб, що приводиться в рух з допомогою двигуна, з урахуванням таких ознак джерела підвищеної небезпеки як неможливість повного контролю з боку людини, наявність шкідливих властивостей, велика ймовірність завдання шкоди. Отже, зіткнення автопоїзда з гужовим транспортним засобом, запряженим конем, не може бути кваліфіковано як взаємодію двох джерел підвищеної небезпеки. У зв’язку з цим візник гужового транспортного засобу не є особою, яка несе відповідальність за шкоду, завдану унаслідок ДТП за участі такого транспортного засобу на підставі ст. 1188 ЦК України. (Постанова КЦС ВС від 10 січня 2019 року у справі № 274/4882/17-ц)
Відтак, можна дійти висновку, що судова практика щодо джерел підвищеної небезпеки є різноманітною, відтак адвокати АО «Галицька правнича група» допоможуть Вам розібратись та врегулювати неприємні ситуації, які можуть виникнути внаслідок ДТП.
