Після смерті близької людини спадкоємці зазвичай насамперед займаються оформленням спадщини на будинок, квартиру, земельну ділянку чи автомобіль. Водночас нерідко померлий залишає після себе не лише нерухомість, а й кошти на банківських рахунках. Це можуть бути депозитні вклади, гроші на звичайній банківській картці, поточних та інших рахунках.
На перший погляд може здаватися, що отримати такі гроші досить просто. Особливо якщо спадкоємцям відомо, в якому банку зберігалися кошти, або вони навіть мають банківську картку померлого. Проте на практиці виникає чимало запитань. Як дізнатися про наявність банківських рахунків? Чи можна отримати вклад без депозитного договору? Кому переходять гроші, якщо померлий залишив заповіт або розпорядження в банку? Що робити, якщо банк відмовляється виплачувати кошти?
Насамперед потрібно розуміти, що смерть власника банківського рахунку не означає припинення його майнових прав на кошти, які зберігалися в банку. Відповідне право вимоги до банку входить до складу спадщини та переходить до спадкоємців у встановленому законом порядку.
Стаття 1228 Цивільного кодексу України передбачає, що вкладник має право розпорядитися правом на вклад у банку на випадок своєї смерті, склавши заповіт або зробивши відповідне розпорядження безпосередньо банку. Водночас право на вклад входить до складу спадщини незалежно від способу такого розпорядження.
Це означає, що гроші, які померлий зберігав у банку, спадкуються за загальними правилами спадкового законодавства з урахуванням особливостей, передбачених для банківських вкладів.
Якщо померлий не залишив заповіту або іншого чинного розпорядження щодо вкладу, спадкування відбувається за законом.
До першої черги спадкоємців за законом належать діти спадкодавця, той із подружжя, хто його пережив, та батьки. Якщо спадкоємців першої черги немає або вони з інших передбачених законом причин не набувають права на спадкування, до спадкування можуть закликатися спадкоємці наступних черг.
Наприклад, якщо після смерті батька залишився депозит у розмірі 200 000 гривень, право на ці кошти можуть мати його дружина, діти та батьки. Проте конкретний розмір спадкових часток залежатиме від кола спадкоємців, факту прийняття спадщини, наявності заповіту та інших обставин.
При цьому необхідно враховувати ще один важливий момент: не всі кошти, які знаходилися на рахунку померлого, обов'язково були його особистою приватною власністю.
Якщо депозит відкрито під час шлюбу за спільні кошти подружжя, може виникнути питання про право другого з подружжя на частку у спільному майні. У такому випадку спочатку необхідно визначити, яка частина коштів належить другому з подружжя, а яка входить до складу спадщини.
Тому не завжди правильно вважати, що весь депозит, оформлений на ім'я чоловіка, після його смерті повністю підлягає поділу між спадкоємцями. Спочатку необхідно встановити правовий режим відповідних коштів.
Для оформлення спадщини на банківський вклад спадкоємцю насамперед потрібно звернутися до нотаріуса.
За загальним правилом, строк для прийняття спадщини становить шість місяців із дня її відкриття. Протягом цього строку спадкоємець, який повинен подавати заяву про прийняття спадщини, має звернутися до нотаріуса.
Водночас закон передбачає випадки, коли особа вважається такою, що прийняла спадщину, без подання відповідної заяви. Зокрема, це стосується спадкоємця, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на момент відкриття спадщини та не відмовився від неї у встановлений строк. Окремі правила діють для малолітніх, неповнолітніх та деяких інших спадкоємців.
Після відкриття спадкової справи нотаріус встановлює коло спадкоємців, перевіряє наявність заповіту та інших розпоряджень спадкодавця, а також з'ясовує склад спадкового майна.
Якщо спадкоємцям відомо, що померлий мав банківський вклад або рахунок, про це потрібно повідомити нотаріуса.
Для підтвердження наявності коштів можуть бути корисними депозитний договір, банківські виписки, ощадна книжка, документи про внесення коштів, банківська картка або інші документи.
Однак відсутність депозитного договору чи банківської картки не означає, що спадкоємці втратили право на гроші.
Нотаріус має право звернутися до банку із запитом щодо наявності рахунків померлого та залишку коштів на них. Отримана інформація використовується для оформлення спадкових прав.
На практиці складніша ситуація виникає тоді, коли спадкоємці взагалі не знають, у якому банку померлий зберігав гроші.
В Україні немає загальнодоступної системи, за допомогою якої спадкоємець міг би самостійно перевірити всі банківські рахунки померлого в різних банках.
Тому доцільно насамперед перевірити документи спадкодавця, банківські повідомлення, договори, квитанції та іншу інформацію, яка може свідчити про наявність рахунків. Якщо є підстави вважати, що кошти зберігалися у певному банку, нотаріус може направити відповідний запит.
Після встановлення спадкових прав та підтвердження наявності вкладу спадкоємцю видається свідоцтво про право на спадщину.
Саме цей документ зазвичай є підставою для звернення до банку та отримання належних спадкоємцю коштів.
За загальним правилом свідоцтво про право на спадщину видається після закінчення шести місяців із дня відкриття спадщини.
Водночас закон передбачає виняток. Частина третя статті 1298 Цивільного кодексу України дозволяє нотаріусу до закінчення строку для прийняття спадщини видати спадкоємцю дозвіл на отримання частини вкладу спадкодавця, якщо це викликано обставинами, які мають істотне значення.
Тобто дострокове отримання частини коштів можливе не в кожному випадку. Для цього необхідно обґрунтувати наявність відповідних обставин, а рішення про видачу дозволу приймає нотаріус.
Окремої уваги потребують ситуації, коли померлий залишив заповідальне розпорядження безпосередньо в банку.
Не всі знають, що вкладник може визначити особу, якій після його смерті має перейти право на вклад, не лише шляхом складення нотаріального заповіту, а й шляхом оформлення відповідного розпорядження в банку.
Наприклад, батько може залишити розпорядження про те, що право на його депозит після смерті має перейти доньці.
Однак наявність такого розпорядження не означає, що донька може просто прийти до банку та забрати гроші без оформлення спадщини.
Відповідно до статті 1228 Цивільного кодексу України право на вклад входить до складу спадщини незалежно від того, чи було зроблено розпорядження банку, чи складено заповіт.
Тому особа, на користь якої зроблено заповідальне розпорядження, повинна оформити свої спадкові права в установленому законом порядку.
Крім того, заповідальне розпорядження не усуває права осіб, яким закон гарантує обов'язкову частку у спадщині.
Відповідно до статті 1241 Цивільного кодексу України таке право мають, зокрема, малолітні, неповнолітні та повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова або вдівець, а також непрацездатні батьки.
За загальним правилом вони спадкують половину тієї частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом, незалежно від змісту заповіту. При цьому закон передбачає можливість зменшення розміру обов'язкової частки судом за наявності відповідних підстав.
Тому навіть якщо вкладник розпорядився передати весь депозит одній особі, необхідно перевірити, чи не порушуються права спадкоємців на обов'язкову частку.
Також важливо враховувати співвідношення заповідального розпорядження в банку та заповіту.
Закон передбачає, що заповіт, складений після того, як було зроблено розпорядження банку, може повністю або частково скасувати таке розпорядження, якщо заповіт змінює особу, до якої має перейти право на вклад, або стосується всього майна спадкодавця.
Тому у випадку наявності декількох розпоряджень необхідно встановити час їх складення та зміст кожного документа.
Ще одна поширена ситуація — коли після смерті родича члени сім'ї мають доступ до його банківської картки та знають PIN-код.
Іноді спадкоємці вважають, що можуть просто зняти гроші в банкоматі або переказати їх на власний рахунок, адже кошти все одно залишаються в сім'ї.
Однак такий спосіб отримання грошей може спричинити серйозні правові проблеми.
Наявність банківської картки та знання PIN-коду не означають набуття права власності на кошти.
Після смерті власника рахунку відповідні майнові права повинні переходити до спадкоємців у передбаченому законом порядку. Самовільне зняття коштів може порушувати права інших спадкоємців і стати причиною судового спору.
Тому правильним рішенням є оформлення спадщини через нотаріуса.
Окреме питання виникає, якщо гроші з рахунку померлого були незаконно видані сторонній особі.
У постанові від 29 січня 2025 року у справі № 761/25536/22-ц Верховний Суд звернув увагу, що незаконна видача банком коштів із рахунку спадкодавця після його смерті сторонній особі не припиняє права спадкоємця на отримання відповідних коштів у порядку спадкування.
Тобто сам факт того, що гроші були неправомірно видані іншій особі, не означає автоматичної втрати спадкоємцем права вимагати належного виконання зобов'язань банком.
Важливим є також питання нарахування процентів за депозитом після смерті вкладника.
Спадкоємці нерідко вважають, що можуть отримати лише ту суму, яку померлий поклав на депозитний рахунок. Однак право на банківський вклад може включати також право на отримання належних процентів.
Верховний Суд у постанові від 11 червня 2025 року у справі № 761/4734/24 підтвердив, що смерть вкладника сама по собі не припиняє зобов'язання банку за договором банківського вкладу. Умова публічного договору банківського обслуговування про припинення всіх прав та обов'язків у зв'язку зі смертю вкладника суперечить положенням спадкового законодавства.
Водночас необхідно розрізняти припинення самого зобов'язання банку та порядок нарахування процентів.
Якщо договором банківського вкладу передбачено припинення нарахування процентів із дати смерті вкладника, така умова може враховуватися при визначенні обсягу прав спадкоємця. Це не означає припинення обов'язку банку повернути основну суму вкладу та інші належні кошти.
Крім того, на розмір процентів впливають строк депозитного договору, умови його продовження та порядок повернення коштів.
У постанові від 28 квітня 2021 року у справі № 703/4740/18 Верховний Суд розглядав питання нарахування процентів після закінчення строку депозитного договору. Суд зазначив, що якщо договором не визначено процентної ставки за користування вкладом після закінчення строку його дії, після пред'явлення вимоги про повернення вкладу застосовується ставка, яка звичайно сплачується банком за вкладом на вимогу.
Отже, при спадкуванні депозиту необхідно перевіряти не лише залишок основної суми, а й правильність розрахунку належних процентів.
Якщо банк безпідставно затримує виплату коштів, які повинен повернути спадкоємцю, можуть виникати підстави для застосування відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Зокрема, Верховний Суд у постанові від 3 жовтня 2018 року у справі № 757/5393/17-ц розглядав питання стягнення трьох процентів річних відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання перед спадкоємцем.
Однак можливість такого стягнення та відповідний розрахунок залежать від обставин конкретної справи.
На практиці трапляються й ситуації, коли банк відмовляється виплачувати спадкоємцям гроші.
Причини можуть бути різними: відсутність необхідних документів, невизначеність спадкових прав, спір щодо суми вкладу, твердження банку про повернення коштів або інші обставини.
У такому випадку насамперед доцільно звернутися до банку з письмовою заявою та отримати офіційну відповідь із зазначенням причин відмови.
Якщо банк посилається на те, що кошти вже були повернуті вкладнику або іншій уповноваженій особі, необхідно перевірити документи, якими підтверджується така операція.
У постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 345/4308/17 Верховний Суд зазначив, що за встановленого факту внесення спадкодавцем коштів на депозитні рахунки саме банк повинен довести належне виконання своїх зобов'язань за договорами банківського вкладу.
Це має важливе значення у спорах, коли банк заперечує наявність невиконаного зобов'язання перед спадкоємцем.
Крім того, у постанові від 8 вересня 2021 року у справі № 757/25586/18-ц Верховний Суд дійшов висновку, що безпідставне списання банком коштів із депозитного рахунку спадкодавця після його смерті може бути підставою для стягнення на користь спадкоємця суми вкладу з належними процентами.
Таким чином, якщо банк безпідставно відмовляється повертати кошти, стверджує, що вони вже були виплачені, або допускає неправомірне списання грошей, спадкоємець має право захищати свої майнові права в судовому порядку.
Залежно від обставин справи це може бути позов про стягнення коштів за договором банківського вкладу, захист порушеного майнового права або застосування іншого належного способу судового захисту.
Перед зверненням до суду важливо встановити факт існування рахунку, розмір коштів, наявність спадкових прав, зміст зобов'язань банку та конкретне порушення, якого він припустився.
Окремої уваги потребують випадки, коли банк перебуває в процедурі ліквідації або кошти зберігалися у фінансовій установі, яка припинила свою діяльність. У таких ситуаціях можуть застосовуватися спеціальні правила, зокрема законодавство про систему гарантування вкладів фізичних осіб.
Тому порядок отримання грошей необхідно визначати з урахуванням статусу відповідного банку.
Отже, спадкування банківських вкладів — це не просто отримання грошей із рахунку померлого родича. Це процедура, під час якої необхідно встановити право на спадщину, перевірити наявність коштів, визначити коло спадкоємців та оформити відповідні документи.
Якщо відомо, що померлий мав банківський рахунок або депозит, не варто відкладати вирішення цього питання. Насамперед необхідно своєчасно звернутися до нотаріуса та повідомити про наявність такого майна.
Якщо ж інформація про рахунки відсутня, документи втрачені або банк відмовляється повертати кошти, важливо правильно визначити подальший порядок дій.
Адвокати нашого адвокатського об'єднання допоможуть розібратися з питаннями спадкування банківських вкладів, проаналізувати документи, встановити правові підстави для отримання коштів, підготувати необхідні звернення та представляти інтереси спадкоємців у суді.
Смерть власника банківського рахунку не означає втрати грошей, які йому належали. Закон передбачає можливість переходу відповідних майнових прав до спадкоємців, а у випадку їх порушення — судовий захист.
