Батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття. Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою».
З метою належного доступу громадян до правосуддя публікуємо зразки процесуальних документів.
ЗРАЗОК
вул. Б. Лепкого, 16, м. Львів, 79007
Позивач: ________________________________ПІБ
_________________________________Адреса
ІПН ___________________________
моб. тел. _____________________
електронна адреса та електронна пошта немає
Відповідач: ПІБ
_________________________________Адреса
ІПН _____________________________
тел. _________________________________
електронна адреса та електронна пошта невідомі
Позовних заяв про розірвання шлюбу в інші суди не подавалось
Я, ___________________, _______________ р.н. уклала шлюб з _________________________________________, _______________ р.н. – 11 липня 2015 року, про що 11 липня 2015 року складено відповідний актовий запис №______, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії 1-СН №_____________.
Після того, як я завагітніла і повідомила свого чоловіка – ___________________ про свою вагітність, він відповів мені, що : «Я не готовий» і після цього, зник, це відбулось приблизно в липні 2016 року.
Так, всю вагітність і по сьогоднішній день я проживаю без Відповідача. Відповідача я розлюбила, для мене він вже чужа людина, спільного господарства з даною людиною не веду і не вела, спільний побут відсутній, оскільки прожили ми тільки декілька місяців.
16 лютого 2017 року народилась донька – ________________, про що 22 лютого 2017 року складено відповідний запис №_______, що стверджується Свідоцтвом про народження серії 1-СГ №________________.
В період коли ми спільно проживали в нас повноцінно стосунки не склались, тобто ____________ багато часу після роботи проводив самостійно, не повідомляв як він проводить свій час, я так і чітко не знала, де він працює, на якій посаді, яку заробітну плату отримує. Коштів на сім’ю він мені не давав, на покупку продуктів я витрачала власні кошти і фактично в нас як такої повноцінної сім’ї не сформувалось.
Спільних інтересів в нас немає, і спогади про нього в мене викликають лише негативні емоції і подив, наскільки я помилилась, що взагалі з ним одружилась.
Це була моя помилка через молодість, оскільки я не змогла надати об’єктивно оцінки даній людині та не оцінювала його рівень відповідальності, а точніше сказати рівень безвідповідальності, оскільки _________________ як я вже тепер можу оцінити не був готовий до сімейного життя, а тим більше не був готовий брати відповідальність на себе щей за цілу сім’ю, як чоловік, як батько..
Зараз для мене це лише знайомий, який не приймає жодної участі в моєму з дитиною житті, не відвідує своєї дитини, не цікавиться життям своєї дитини і я навіть не можу з ним зідзвонитись, оскільки видалила його телефон, настільки в мене викликають неприємні емоції лише думки про цю людину.
Так, ________________________________, жодного разу не відвідав свою дитину за весь період від народження і не поцікавився про здоров’я доньки, не придбав жодної речі своїй дитині.
Крім цього, подив викликає й те, що ___________________ і не цікавиться своєю дитиною і навіть знаючи, де я проживаю, оскільки при одруженні він жив в моїй квартирі, навіть не відвідав своєї дитини, не поцікавився за її здоров’я.
Думки про це викликають лише неприємні відчуття та депресію і усвідомлення того, що дійсно даний шлюб був помилковим і на даний час такий шлюб на «папері» лише шкодить моїм інтересам та інтересам моєї дитини.
Подив викликає і те, що Відповідач засумнівався, що це його дитина, хоча я завагітніла після десяти місяців після нашого одруження.
Тим не менше, в нас вже нічого спільного немає, в нас ніколи не було спільних сімейних коштів, ми ніколи не вели спільного сімейного господарства, в нас не було спільних інтересів і ми були чужими людьми.
________________________ не поцікавився дитиною, не відвідав нас в лікарні, не забрав з лікарні і взагалі, як зазначено вище неприймає жодної участі в нашому житті.
______________________ продовжує ухилятись від виконання батьківських обов’язків.
Відповідно до ст. 112 Сімейного кодексу України: «Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення».
Таким чином всупереч ст 3 Сімейного кодексу України, я з колишнім чоловіком проживаємо окремо без будь яких поважних причин, за винятком того, що мій чоловік покинув мене почувши, що я вагітна, спільного побуду у нас ніколи не було, а тим більше у нас не склались взаємні права та обов’язки, оскільки той час, що я проживала з колишнім чоловіком до вагітності, - він вів своє самостійне життя і мені ніколи про свої інтереси та своє життя не розповідав.
Відповідно до ст. 55 Сімейного кодексу України: «Дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Чоловік зобов'язаний утверджувати в сім'ї повагу до матері.
Дружина зобов'язана утверджувати в сім'ї повагу до батька.
Дружина та чоловік відповідальні один перед одним, перед іншими членами сім'ї за свою поведінку в ній.
Дружина та чоловік зобов'язані спільно дбати про матеріальне забезпечення сім'ї».
Всупереч ст. 55 Сімейного кодексу України в нас ніколи не було спільного піклування про побудову сімейних відносин.
А Відповідач не дозволяв спілкуватись на такі теми, в його відносинах ніколи не було поваги, дружби та взаємодопомоги.
Відповідно до ст. 113 Сімейного кодексу України: «Особа, яка змінила своє прізвище у зв'язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище».
Стаття 16 Конвенції про дискримінацію жінок забезпечує на основі рівності чоловіків і жінок рівні особисті права чоловіка і дружини, в тому числі вибір прізвища, професії, заняття.
У більшості випадків після розлучення дружина залишає шлюбне прізвище, оскільки їх діти носять прізвище батьків. На шлюбне прізвище, наприклад, одержані: диплом про закінчення навчання, трудова книжка, інші офіційні документи, що спрощує користування ними і не виникає потреби в їх заміні.
Тому в резолютивній частині рішення суду про розлучення повинно бути вказано, яке залишається прізвище подружжя після розірвання шлюбу.
Відповідно до ст. 111 Сімейного кодексу України: «
Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства».
В той же час в ситуації, що склалась час на примирення буде суперечити моральним засадам суспільства, якщо враховувати обставини, які склались.
Враховуючи викладене, прошу суд про,
Н А С Т У П Н Е:
1. Розірвати шлюб між мною, ____________________ та ______________________.
2. Після розірвання шлюбу залишити за мною прізвище ______________.
3. Не вживати заходів щодо примирення, оскільки такі суперечитимуть моральним засадам суспільства.
Додатки:
1.Свідоцтво про шлюб.
2. Копія свідоцтва про народження.
3. Копія паспорта.
4. Копія ідентифікаційного коду.
5.Інші документи (за необхідності).
8. Квитанція про сплату судового збору.
Дата
Підпис______________ПІБ
ЗРАЗОК
вул. Січових Стрільців, буд. 12, м. Львів, 79000
Заявник: _________________________ПІБ
вул. Лисеницька, ______________ м. Львів, 79039
ІПН ______________________________
тел. 0_________________
електронна адреса: немає
Підстава звільнення від судового збору:
п. 3. ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір»
Боржник: ______________________________
вул. Підмурна, ________________, м. Львів, 79019
ІПН невідомий
тел. невідомий
електронна адреса невідома
З А Я В А
про видачу судового наказу
Відповідно до ч. 1 ст. 28 ЦПК України: «Позови про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, про визнання батьківства відповідача, позови, що виникають з трудових правовідносин, можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача».
Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 5: «Від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються:
позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів;»
Відповідно подаю позов у Личаківський районний суд м. Львова за місцем своєї реєстрації.
Я, ________________________, утримую малолітню дитину _______________________________, 02 лютого 2017 року народження (Свідоцтво про народження серія 1-ЖД №_________________).
Батько дитини є __________________________ з яким ми одружились 14 вересня 2016 року, про що 14 вересня 2016 року складено відповідний актовий запис №2__________ (Свідоцтво про шлюб серії 1-СГ №3____________ від 19 лютого 2019 року).
Відповідно до правової позиції Верховного суду по справі №138/594/17-ц(постанова Верхвного суду від 06 червня 2018 року, провадження №61-27331 св. 18):
За змістом статті 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина 3 статті 181 СК України).
Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень статті 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.
Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (частина 1 статті 184 СК України).
При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень статті 182 СК України, так і положень ст.ст. 183, 184 СК України.
Відповідно до статті 183 та статті 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки статті 192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).
Відповідно до частин 1, 2 статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 191 Сімейного кодексу України: «Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.
Аліменти за минулий час можуть бути присуджені, якщо позивач подасть суду докази того, що він вживав заходів щодо одержання аліментів з відповідача, але не міг їх одержати у зв'язку з ухиленням останнього від їх сплати. У цьому разі суд може присудити аліменти за минулий час, але не більш як за десять років.
Прожитковий мінімум для дітей до 6 років: з 1 січня 2019 року – 1626 грн, з 1 липня – 1699 грн, з 1 грудня – 1779 грн;
Таким чином, вважаю, що необхідно призначити аліменти у твердій грошовій сумі, що визначається 50% від прожиткового мінімуму відповідної категорії, оскільки даний прожитковий мінімум змінюється на протязі року, то не варто визначати його у гривневій сумі.
Враховуючи викладене, прошу суд про наступне:
1. Стягувати з відповідача в користь _______________ аліменти на утримання дитини в розмірі 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Додатки:
1. Копія свідоцтва про шлюб.
2. Копія свідоцтва про народження дитини.
3. Копія заяви боржнику.
4. Копія паспорта.
16.03.2019 року _________________________
