В своїй юридичній практиці адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» мають успішний досвід захисту в такій категорії справ як притягнення особи до адміністративної відповідальності, чи то посадової особи за вчинення певного специфічного порушення, чи то в сфері регулювання правил дорожнього руху, чи в сфері регулювання перетину митного контролю чи валютного регулювання.
Успішність захисту клієнта залежить від багатьох факторів. Насамперед необхідно опрацювати документи, що стали підставою складення протоколу чи постанови про вчинення адміністративного правопорушення, дати їм правовий аналіз та визначити наявність чи відсутність складу адміністративного правопорушення.
Навіть при відсутності складу адміністративного правопорушення процес доведення невинуватості та закриття провадження у справі процес не з легких, а враховуючи скорочені строки оскарження таких рішень, необхідно швидко та оперативно реагувати: здійснювати аналіз правової ситуації, готовити позов, готувати докази невинуватості особи.
Адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» готові ефективно та кваліфіковано допомогти Вам у захисті Ваших прав.
Главою 17 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначена підвідомчість справ про адміністративні правопорушення та визначений перелік органів, які мають право розглядати справи про притягнення до адміністративної відповідальності, що становить 52 установи та явно не сприяє чіткості та визначеності.
Одним з найпоширеніших видів притягнення особи до адміністративної відповідальності є:
- Притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху.
Слід звернути увагу, що розгляд справ про притягнення особи до адміністративної відповідальності за порушення ПДР мають право розглядати уповноважені особи правоохоронних органів:
1) Порушення правил керування або експлуатації транспортного засобу, правил користування ременями безпеки або мотошоломами;
2) Експлуатація водіями транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах;
3) Порушення правил перевезення пасажирів при наданні послуг з перевезення пасажирів;
4) Порушення вимог законодавства щодо використання номерних знаків транспортних засобів;
5) Перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху;
6) Порушення правил руху через залізничні переїзди;
7) Порушення правил дорожнього руху пішоходами, велосипедистами та особами, які керують гужовим транспортом, і погоничами тварин;
8) Порушення правил паркування транспортних засобів та порушення правил обладнання майданчиків для платного паркування транспортних засобів та.ін.
- Притягнення особи до відповідальності за порушення митних правил:
Зокрема поширеними є такі порушення митних правил:
1) Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України поза митним контролем;
2) Переміщення або дії, спрямовані на переміщення товарів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю;
3) Дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру, а також інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів та ін.
Наявна також інша частина правопорушень, де уповноважені особи правоохоронних органів складають протокол про адміністративне правопорушення, а розглядає та притягує до відповідальності за дане правопорушення вже суд.
Наприклад, 1) за Порушення, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян,
2) Порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна
3) Керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
4) Значна частина порушень правил перетину митного кордону, що регулюється додатково Митним кодексом України.
В даному випадку дуже важливим є визначення уповноваженого органу, який притягнув особу до адміністративної відповідальності, оскільки в подальшому від цього залежить порядок оскарження рішення про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відтак, якщо до адміністративної відповідальності особа притягнута районним судом на підставі протоколу про адміністративне правопорушення то порядок такого оскарження визначений Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.
Слід звернути увагу, що апеляційний розгляд справи на постанову районного суду здійснюється суддею апеляційного суду одноособово і вже касаційному розгляду не підлягає.
Порядок оскарження постанов усіх органів влади є принципово іншим від оскарження постанов, винесених судовими органами.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП: «постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Постанову про одночасне накладення основного і додаткового адміністративних стягнень може бути оскаржено за вибором особи, щодо якої її винесено, чи потерпілого в порядку, встановленому для оскарження основного або додаткового стягнення;
постанову інспектора з паркування про накладення адміністративного стягнення - в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з урахуванням особливостей, визначених цим Кодексом;»
Відтак, якщо органом владних повноважень винесено постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, то така може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту ухвалення рішення у відповідності до ст. 286 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційні скарги на рішення районного суду подаються також на протязі 10 днів з дня їх ухвалення, але вже не в загальний апеляційний суд, а апеляційний адміністративний суд та розглядаються колегією у складі 3 суддів.
Відповідно до ч. 3 ст. 272 Кодексу адміністративного судочинства України постанови апеляційного суду щодо правомірності рішень правоохоронних органів є остаточними та не підлягають касаційному перегляду.
Водночас у відповідності до ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України особа не позбавляється права на касаційне оскарження, адже якщо обгрунтувати важливість даної справи для особи чи для суспільних відносин - Касаційний адміністративний суд може касаційну скаргу прийняти до розгляду.
Відтак, якщо справа дійсно є важливою, то за певних умов касаційна інстанція може відкрити касаційне провадження та переглянути справу.
При захисті в справах щодо притягнення до адміністративної відповідальності слід визначити, які дії органів влади були неправомірними адже непоодинокими є випадки, коли особу притягають до відповідальності для галочки про виконану роботу і далеко ніхто не розбирається чи дійсно дана особа вчинила дане адміністративне правопорушення.
Відтак наведемо кілька правових позицій Верховного суду в користь особи та скасування неправомірної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Так, в постанові Верховного суду від 18 липня 2019 року по справі №216/5226/16-а вказується: «Доказом вчинення позивачем адміністративного правопорушення зазначено наявний в матеріалах адміністративної справи відеозапис з нагрудної камери патрульного поліцейського.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій відеозапис не прийняли до уваги зазначивши, що він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність винесення оскаржуваної постанови.
Колегія суддів зазначає, що належним доказом даного правопорушення, виходячи з його природи, є замір відстані на місці вчинення правопорушення під час його вчинення, що і підтверджувало б факт зупинки автомобіля менш ніж за 10 метрів від виїздів з прилеглих територій і безпосередньо в місці виїзду.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 8 лютого 2018 року у справі 760/3696/16-а.
Таким чином, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.»
Слід звернути увагу, що відповідно до ч. 1 ст. 276 Кодексу України про адміністративні правопорушення: «Справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення.», водночас органи влади допускаються порушень і є випадки, коли при безальтернативному місці розгляду справи, розгляд здійснюється в іншому місці, та навіть більше, районні суди зазначають, що місце розгляду справи не має значення, що суперечить зокрема правовій позиції викладеній в постанові Верховного суду від 30 травня 2018 року № 337/3389/16-а.
Захист в справах про притягнення особи до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння (ст. 130 КУпАП).
Окремо в категорії справ про порушення правил дорожнього руху слід зазначити порушення, передбачені статтею 130 КУпАП за керування транспортними засобами в стані алкогольного сп’яніння.
Загалом суворість даного виду покарання, зокрема у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами є справедливою, оскільки скерована на зменшення кількості таких порушень, та захисту життя і здоров’я громадян.
Водночас в деяких випадках позбавлення особи водійських прав відбувається абсолютно необгрунтовано, а особа притягується відповідальності за відсутності доказів водіння в стані алкогольного сп’яніння.
Зокрема наявні випадки, коли при перегляді відео з нагрудної камери поліцейського вбачається , що особа не керувала транспортним засобом, але лише через те, що дана особа є користувачем автомобіля та перебувала в стані алкогольного сп’яніння біля транспортного засобу – на неї складається протокол за керування транспорним засобом в стані алкогольного сп’яніння, а в подальшому судові органи визнають таку особу винною у вчиненні даного правопорушення.
Такі дії органів влади грубо порушують права особи передбачені Конституцією України, а також положення чинного законодавства.
Згідно Постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23.12.2005№14, відповідальність за ст.130 КУпАП, зокрема, несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. Керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Таким чином, керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Вказана правова позиція міститься також у постанові Верховного Суду у справі №404/4467/16-а від 20.02.2019.
Згідно положень ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, суд при оцінці доказів повинен керуватися критерієм доведення «поза розумним сумнівом».
Відтак не можна вважати належним доказом керування транспортним засобом в стані алкогольного сп’яніння перебування такого власника чи користувача біля транспортного засобу, натомість непоодинокі випадки, коли це не береться до уваги та особу притягують до адміністративної відповідальності.
При притягненні до адміністративної відповідальності за порушення митних правил також непоодинокими є випадки суттєвого порушення прав осіб, зокрема і безпідставного притягнення до такого виду відповідальності.
Водночас слід звернути увагу, що в даній категорії справ розгляд справи здійснюється судом і у випадку, якщо особа буде визнана винуватою, то апеляційний розгляд справи здійснюється загальним апеляційний судом одноособово без права касаційного перегляду.
В даному випадку, враховуючи, що особа може бути безпідставно притягнутою до відповідальності та враховуючи той факт, що розміри відповідальності можуть сягати від 50 до 100 відсотків вартості товарів, які перевозяться через митний кордон вже на початковій стадії слід ретельно бути підготованим та доводити свою невинуватість, адже наслідки притягнення до адміністративної відповідальності можуть становити необхідність сплати штрафу у розмірі декілька мільйонів гривень.
Для ефективного захисту в даній категорії справ Вам можуть допомогти адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група».
У Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 8-р(I)/2022 Конституційний Суд України дійшов висновку, що держава встановлює як потрібні ті заходи втручання у право власності, які дають змогу досягти легітимної мети з дотриманням принципів правомірного втручання; законодавець має визначити співмірну міру адміністративної відповідальності для досягнення легітимної мети, а суди - забезпечувати індивідуалізацію такої відповідальності залежно від обставин справи (абзац четвертий підпункту 2.4 пункту 2 мотивувальної частини).
Зокрема, Конституційний суд України також в своєму рішенні від 5 липня 2023 року №3-46/2022 зазначає, що Приписи статті 41 Конституції України корелюються (є співвідносними) з відповідними приписами статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
Згідно зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, ніж в інтересах суспільства і на умовах, визначених законом і загальними принципами міжнародного права (абзац перший); проте ці приписи жодним чином не обмежують права держави вводити в дію такі закони, які вона вважає потрібними, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (абзац другий).
Таким чином, Конституційний суд прийшов до висновку, що притягнення особи до відповідальності за ряд порушень митних правил є надто суворим, несправедливим, невиправданим та порушує право власності.
Відтак, якщо Ви переконані, що Ви невинні у вчиненні адміністративного правопорушення, що Вас притягнуто до відповідальності несправедливо, що обвинувачення щодо Вас грунтується на припущеннях, а при складанні протоколу чи постанови допущено значні порушення вимог закону, зокрема порушено презумпцію невинуватості, а рішення грунтується на припущеннях, але судові органи так і не відновили Ваших порушених прав, залишається звертатись у Європейський суд, який при визнанні скарги прийнятною може визнати Ваші права порушеними та призначити компенсацію за їх порушення.
Таким чином, при притягненні особи до адміністративної відповідальності, кожна особа має право на належний правовий захист, зокрема вимагати призначення адвоката при складанні протоколу про адміністративне правопорушення та при розгляді адміністративної справи.
Кожен має право вимагати перевірки правомірності притягнення його до адміністративної відповідальності та оскарження неправомірних дій посадових осіб чи суду.
