Порядок надання відпусток в Україні

В Україні право на відпустку є одним з основних соціальних гарантій для працівників, що забезпечує відновлення їх працездатності та поліпшення якості життя. Законодавство визначає кілька видів відпусток, зокрема основну щорічну відпустку, додаткові відпустки, а також відпустки за особливими обставинами. У даній статті розглянемо основні положення щодо надання відпусток в Україні, а також особливості їх використання відповідно до трудового законодавства.

Основна щорічна відпустка

Згідно з Кодексом законів про працю України (КЗпП), кожен працівник має право на основну щорічну відпустку тривалістю не менше 24 календарних днів. Відпустка надається за робочий рік, що обчислюється з моменту прийому на роботу. Важливо, що цей період не включає святкові та неробочі дні.

Тривалість основної відпустки:

Загальна тривалість основної відпустки становить 24 календарних дні, але для окремих категорій працівників (наприклад, працівників, зайнятих на важких роботах або на роботах із шкідливими умовами праці) тривалість може бути збільшена.

Інші додаткові відпустки, передбачені законодавством:

1) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням. Такі відпустки надаються працівникам, що здобувають середню освіту, навчаються у професійно-технічних закладах, у вищих навчальних закладах, закладах післядипломної освіти та аспірантури. Тривалість таких відпусток залежить від причин для її надання та виду начального закладу, у якому здобуває освіту працівник;

2) творча відпустка. Може надаватися працівникам, що пишуть дисертаційні роботи, підручники тощо;

3) соціальні відпустки:

·        відпустка у зв’язку з вагітністю та пологами. Тривалість відпустки становить до 70 календарних днів перед пологами та 56 днів – після пологів. Відпустка після пологів може бути подовжена до 70 днів, у зв’язку із ускладненнями пологів;

·        відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. За бажанням матері, після закінчення відпустки після пологів, їй може бути надана відпустка для догляду за дитиною, до досягнення нею трирічного віку;

·        додаткова відпустка працівникам, які мають дітей. Така відпустка  надається  жінці, яка має дві або більше дитини до 15 років, або дитину-інваліда, одинокій матері або батьку. Тривалість такої відпустки складає 10 днів без урахування святкових та неробочих днів.

4) відпустки без збереження заробітної плати. У випадках, передбачених статтею 25 Закону України “Про відпустки”, працівнику за його бажанням надається в обов’язковому порядку відпустка без збереження заробітної плати.

За сімейними обставинами та з інших причин працівнику може надаватися відпустка без збереження заробітної плати на термін, обумовлений угодою між працівником та власником або уповноваженим ним органом, але не більше 15 календарних днів на рік.

Особливості надання відпустки

          •         Черговість надання відпустки: Основна щорічна відпустка надається за погодженням між роботодавцем і працівником, при цьому роботодавець зобов’язаний забезпечити можливість використання відпустки кожному працівнику протягом року. Якщо працівник не використовує відпустку в поточному році, вона переноситься на наступний рік.

          •         Підстави для відмови в наданні відпустки: Відпустка може бути відкладена у разі настання надзвичайних обставин, таких як форс-мажор, зокрема через виробничу необхідність.

          •         Виплата компенсації за невикористану відпустку: У разі звільнення працівника, якщо він не використав частину або всю свою відпустку, йому виплачується компенсація за невикористані дні.

Оформлення відпустки

Для оформлення відпустки працівник повинен повідомити свого роботодавця заздалегідь. Зазвичай це потрібно зробити мінімум за 14 днів.

Робітник має подати письмову заяву на відпустку у встановленій у компанії формі. При цьому роботодавець може запросити уточнення чи зміни термінів у разі невідповідності планам підприємства чи з інших обставин. Але, як правило, графіки розробляються заздалегідь та погоджуються сторонами.

Після затвердження заяви на щорічну відпустку роботодавцем оформлюються всі відповідні документи (трудова угода, наказ та інші).

Відпустка під час хвороби

Якщо працівник захворів під час відпустки, то відповідно до законодавства, цей період не зараховується до відпустки. У такому випадку працівник має право на продовження відпустки після закінчення хвороби, якщо він надасть підтверджуючі документи (лікарняний лист).

Отже, право на відпустки у є одним із основних соціальних прав працівників, що забезпечує належні умови для відновлення фізичного і психічного здоров’я. Зважаючи на значну кількість різноманітних видів відпусток, важливо, щоб кожен працівник та роботодавець були обізнані з нормами трудового законодавства, що стосуються цієї теми. Це дозволяє уникнути порушень прав працівників і забезпечити їх соціальні гарантії на належному рівні.