Особливості звернення до адмінсуду військовослужбовцями: строки

Військова агресія північно-східного сусіда щодо України та загальна мобілізація, безумовно, вносять свої корективи у правовідносини, що виникають, зокрема, у сфері судочинства. А тому одним з основних завдань національного судочинства є забезпечення доступу до правосуддя, водночас не допускаючи як надмірної гнучкості, так і надмірного формалізму.

Однак, чинним національним законодавством встановлені строки звернення до суду, тобто закріплені у законодавстві проміжки часу, у межах яких вчиняються процесуальна дія звернення до суду. Порушення таких строків спричиняє негативні правові наслідки для осіб, які звертаються до суду, оскільки навіть при очевидному порушенні їхніх прав, вони не зможуть їх захистити, адже порушено процедуру звернення до суду – позов чи заява подані поза межами встановлених чинним законодавством строків.

Особливо гостро це питання відчувається військовослужбовцями, які через об’єктивні обставини не можуть вчасно звернутися до суду. У цій статті ми, юристи та адвокати Адвокатського об’єднання «Галицька правнича група», допоможемо розібратися з тонкощами інституту строків звернення до суду, вкажемо на можливі підстави для їх поновлення та наведемо актуальну судову практику з цього питання.

Перш всього варто зазначити, що ця стаття стосуватиметься тільки тих правовідносин, які виникають під час проходження військової служби.  Оскільки військова служба – це один із видів публічної служби, то вся судова процедура, починаючи зі звернення до суду та закінчуючи виконанням судових рішень – чітко регламентується Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України).

Так,  частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.

 Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Згідно з частинами першою-другою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Однак, частиною п’ятою цитованої статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Враховуючи, що військова служба є публічною службою, що визначається пунктом 17 частини першої статті 4 КАС України, тому суди (до більшості спорів) застосовують саме місячний строк звернення до суду.

В умовах реальності існує кілька обставин, які можуть перешкоджати військовим вчасному зверненню до суду, зокрема:

1. Участь у бойових діях або військових операціях: Мобілізація та виконання бойових завдань можуть обмежити можливість військових звернутися до суду через відсутність доступу до правової допомоги, відсутність часу або фізичну неможливість залишити місце служби.
2. Психологічні та емоційні наслідки війни: Військові можуть переживати стрес, посттравматичний стресовий розлад (ПТСР), депресію чи інші психічні розлади, що ускладнює прийняття рішень, а також звернення до суду через страх, невпевненість чи апатію.
3. Обмежений доступ до правової допомоги: В умовах війни військові можуть мати обмежений доступ до адвокатів, особливо у зонах бойових дій або внаслідок мобілізації.
4. Адміністративні бар'єри та бюрократія: Військові можуть стикатися з труднощами в отриманні необхідних документів або в процедурах подачі позовів через складну бюрократичну систему або відсутність чітких процедур для вирішення питань правового характеру в умовах воєнного стану.
5. Ризик дисциплінарних заходів: Військові можуть остерігатися звертатися до суду через можливі негативні наслідки для їхньої кар'єри або стосунків з командуванням, особливо якщо позови стосуються дисциплінарних порушень чи неналежного виконання службових обов'язків.
6. Недостатня правова обізнаність: Не всі військові мають достатню правову освіту чи розуміння своїх прав, що може обмежувати їхню здатність і бажання звертатися до суду.
7. Проблеми з доказами: У деяких випадках може бути складно зібрати необхідні докази для судового процесу, особливо якщо йдеться про події, що відбувалися під час бойових дій, або якщо документи були втрачені внаслідок військових дій.
8. Невизначеність через воєнний стан: У період воєнного стану можуть змінюватися закони та правила, що регулюють процеси судочинства, зокрема через зміну територіальної підсудності справ, тому військові можуть бути не впевненими в тому, як правильно діяти в таких умовах.
9. Фізичні бар'єри (переміщення, поранення): Військові можуть бути поранені чи переміщені на іншу лінію фронту або в зону відпочинку, що ускладнює їхню здатність фізично звертатися до суду чи брати участь у процесі.

Загалом, ці фактори можуть впливати на можливість вчасного звернення військових до суду, однак не всі вони будуть визнані судом поважними причинами пропуску строку звернення до суду.

Разом із тим, варто звернути увагу на наявну практику Європейського суду з прав людини, яка широко застосовується національними судами.

Інститут строків звернення до суду в контексті практики Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) є важливим аспектом, оскільки ЄСПЛ звертає увагу на дотримання ефективного доступу до правосуддя та справедливого судового розгляду. Строки подачі позовів — це ключова частина механізму, який забезпечує стабільність правових відносин, але також враховує особливості кожної конкретної ситуації.

Загальні принципи ЄСПЛ щодо строків звернення до суду

1. Доступ до суду (ст. 6 Європейської конвенції з прав людини):
• Право на ефективний доступ до суду є одним із основоположних принципів Європейської конвенції з прав людини (ст. 6). Це означає, що держави повинні забезпечити, щоб особи могли реалізувати своє право на судовий захист у розумний строк і без необґрунтованих перешкод.
• Строки звернення до суду мають бути чіткими, обґрунтованими та не надмірно короткими, щоб не ставити позивача в невигідні умови, зокрема в контексті обставин, що можуть вплинути на здатність особи своєчасно звернутися до суду.
2. "Розумний строк": ЄСПЛ часто використовує термін "розумний строк" для оцінки, чи були дотримані права осіб на справедливий судовий процес. Хоча ст. 6 Конвенції не вказує точних строків для звернення до суду, ЄСПЛ вимагає, щоб строки не були надто обмеженими, але й не безкінечними. Принцип розумності строків визначається залежно від обставин справи, зокрема від складності справи, поведінки сторін і поведінки органів влади.
3. Особливості застосування строків:
• ЄСПЛ визнає, що у деяких випадках строки можуть бути подовжені, якщо існують об'єктивні обставини, що заважають особі своєчасно подати позов. Наприклад, перебування в умовах воєнного стану, поранення чи обмежена правова обізнаність можуть бути підставами для поновлення строків.
• У справах, що стосуються права на доступ до суду, ЄСПЛ враховує не тільки формальні строки, але й надає значення тому, чи була можливість у позивача реалізувати це право в межах встановленого строку.

Практика ЄСПЛ щодо строків подачі позовів

ЄСПЛ в ряді випадків розглядав питання про строки звернення до національних судів, а також обґрунтованість їх пропуску.

1. Справа Kudła v. Poland (2000): ЄСПЛ підтвердив важливість забезпечення «розумного строку» для звернення до суду, однак звернув увагу, що іноді можуть бути обставини, які унеможливлюють своєчасне звернення, особливо у зв'язку з неусвідомленістю особою порушення її прав. Враховуючи це, ЄСПЛ наголосив, що національні суди повинні давати можливість поновлення строків, якщо є вагомі підстави для пропуску строку.
2. Справа Osman v. United Kingdom (1998): ЄСПЛ визнав, що національні суди не можуть накладати надмірно короткі строки для звернення до суду, що обмежують право на ефективний доступ до правосуддя. В даному випадку суд визнав порушення прав заявників через те, що строки подачі позову були дуже короткими.
3. Справа Bertuzzi v. Italy (2013): ЄСПЛ вказав на важливість того, щоб національне законодавство дозволяло позивачам поновлювати строки, якщо є об'єктивні причини, чому строк не був дотриманий (наприклад, якщо особа була позбавлена можливості подати позов через поважні обставини, такі як хвороба або інші непередбачувані обставини).
4. Справа Dimitrova v. Bulgaria (2007): ЄСПЛ розглядав питання, чи можна вважати строки "неприпустимими" у випадку, якщо позивач не зміг подати позов через проблеми з доступом до суду, або через обмежену правову обізнаність. Суд зазначив, що у деяких випадках національні суди повинні бути більш гнучкими в оцінці строків, якщо позивач може продемонструвати, що не мав можливості подати позов у визначений строк через об'єктивні обставини.

Висновки та рекомендації для національних судів

1. Забезпечення справедливого доступу до суду: ЄСПЛ наполягає на тому, щоб національні суди забезпечували справедливий доступ до суду, не накладаючи надмірно жорстких або коротких строків для подачі позовів, що може порушити право на справедливий судовий розгляд.
2. Гнучкість та можливість поновлення строків: Національні суди повинні мати можливість поновлювати строки звернення до суду в разі наявності об'єктивних причин для їх пропуску. Це особливо актуально у випадках, коли особа не могла звернутися до суду через обставини, які були поза її контролем (наприклад, війна, хвороба, непереборні правові чи адміністративні бар'єри).
3. Розумні строки та їх обґрунтованість: Строки для звернення до суду не повинні бути надмірно короткими, і національні суди мають враховувати не тільки формальні аспекти, але й індивідуальні обставини кожного конкретного випадку.

Таким чином, практика ЄСПЛ показує, що строки звернення до суду повинні бути чіткими, але водночас гнучкими, щоб забезпечити дійсно ефективний доступ до правосуддя для осіб, що стикаються з об'єктивними труднощами для своєчасного звернення до суду.

В контексті цього звертаємо увагу на наявну практику Верховного Суду з порушеного питання. На увагу заслуговують правові позиції висловлені у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 року у справі №500/1912/22 та від 29.11.2024 року у справі №120/359/24.

Так, висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 29 вересня 2022 року у справі №500/1912/22, згідно з яким сам факт введення воєнного стану в Україні, без обґрунтування неможливості звернення до суду саме позивачем у встановлені строки, у зв`язку із запровадження такого, не може безумовно вважатись поважною причиною для безумовного поновлення цих строків. При цьому протягом усього періоду дії воєнного стану, запровадженого на території України у зв`язку із збройною агресією рф, суворе застосування адміністративними судами процесуальних строків стосовно звернення до суду із позовними заявами, апеляційними і касаційними скаргами, іншими процесуальними документами може мати ознаки невиправданого обмеження доступу до суду, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Також у п. 57 постанови Верховного Суду від 29.11.2024 року по справі №120/359/24,  Верховний Суд підтвердив: «…строки звернення до суду, встановлені статтею 122 КАС України, можуть бути поновлені відповідно до статті 123 КАС України, якщо заявник надасть обґрунтовані пояснення та докази поважності причин пропуску. Суворе застосування строків звернення до суду в умовах воєнного стану може обмежувати конституційне право військовослужбовців на доступ до правосуддя, що суперечить принципу справедливості, закріпленому у статті 2 КАС України…».

 Разом із цим, Верховний Суд детально роз’яснив у пункті 57 постанови, що проходження військової служби «… може бути підставою для поновлення строку звернення до суду з таких причин:

1.  Обмеження доступу до правової допомоги: під час служби військовослужбовці можуть перебувати у віддалених, в тому числі й небезпечних місцях, де відсутній доступ до адвокатів чи інших правових ресурсів, що обмежує можливість своєчасного звернення до суду.

2.          Виконання обов`язків служби: військовослужбовці, особливо в умовах воєнного стану, часто перебувають у стані, коли фізично або психологічно неможливо займатися приватними справами, зокрема ініціювати судові спори.

3.          Фактор часу: участь військовослужбовця у довготривалих операціях, навчаннях або відрядженнях може унеможливити дотримання, визначеного процесуальним законом, строку для звернення до суду.

4.          Повага до особливого статусу військовослужбовців: враховуючи виконання військовослужбовцями важливої функції із захисту держави, законодавство та судова практика мають враховувати обставини, пов`язані з проходженням військової служби, як вагому підставу для поновлення строку.

5.          Обов`язок держави забезпечувати реалізацію принципу рівного доступу до правосуддя: проходження військової служби може суттєво ускладнити реалізацію особами цього права, а отже, з метою належного забезпечення зазначеного принципу, може визнаватися об`єктивною причиною пропуску процесуального строку…».

Таким чином, саме зазначені причини, а саме статус військовослужбовця, призваного по мобілізації, який виконує обов’язки військової служби в межах правового режиму воєнного стану безперервно протягом усього періоду воєнного стану, що відрізняється від несення військової служби у штатному режимі, здійснює оборону держави, виконуючи при цьому конституційний обов’язок, що об’єктивно перешкоджає вчасному зверненню до суду, за умови підтвердження таких обставин належними доказами слугуватимуть поважними причинами пропуску строку звернення до суду і, при поданні до суду належно процесуально підготовленої, аргументованої та обґрунтованої заяви про поновлення строку звернення до суду, суд може поновити такий строк і прийме позовну заяву до розгляду, що у свою чергу надасть можливість військовослужбовцям захистити свої порушені права.

Заразом варто наголосити, що у разі перевищення (пропуску) строків, позов може бути неприйнятий судом, якщо позивач не доведе обґрунтованості його пропуску, або не буде подано клопотання про поновлення строку в установленому порядку.

Адвокати АО «Галицька правнича група» наголошують на тому, що строки звернення до суду можуть варіюватися в залежності від конкретної ситуації. Якщо є сумніви або складнощі щодо строків подання позову, рекомендуємо проконсультуватися з нашими юристами чи адвокатами, оскільки своєчасне звернення до суду є критично важливим для збереження прав та інтересів.