У випадку відсутності в подружжя спільних дітей віком до 18 років, шлюб можна розірвати через суд за заявою одного з подружжя.
Розірвання шлюбу через суд з військовослужбовцем здійснюється за встановленою законом процедурою.
Якщо рішення про розлучення прийнято парою спільно та безспірно, - судову справу буде розглянуто без затримок та ускладнень.
Однак, трапляються випадки, коли другий з подружжя не бажає розривати шлюб та може вдаватись до процесуальних маніпуляцій для штучного затягування розгляду справи.
Зупинимось на цьому детальніше, оскільки, незалежно від бажання Відповідача, в кінцевому результаті шлюб буде розірвано, однак, таке рішення суду можна суттєво відтермінувати в часі.
Першою такою можливістю є подання заяви про надання строку для примирення.
Якщо Ви не бажає розлучатись, - маєте переконати суд, що винесення рішення про розірвання шлюбу може бути передчасним, оскільки шлюб ще може бути врятовано. Донесіть, що почуття любові та поваги у Вашому подружжі не втрачено. Рішення про розірвання шлюбу є несподіваним та незрозумілим, оскільки Ви досі разом проживаєте, ведете спільне господарство та маєте спільний бюджет.
Тут доречно вказати про наявність спільних дітей, про необхідність їхнього виховання в повній та повноцінній сім’ї та ін.
Надання строку на примирення надасть можливість вжити заходи для збереження сім’ї та налагодити відносини.
Зауважте, що Ваше подружжя завжди проживало у мирі та злагоді, а тому, обставин критичного характеру, які б унеможливлювали продовження шлюбних відносин та спільного проживання – не має.
Відповідно до ч. 1 ст. 111 Сімейного кодексу України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства.
Згідно з ч. 7 ст. 240 ЦПК України у справі про розірвання шлюбу суд може зупинити розгляд справи і призначити подружжю строк для примирення, який не може перевищувати шести місяців.
Згідно п. 4 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі надання сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення до закінчення строку, визначеного судом у відповідності з п. 3 ч. 1 ст. 253 ЦПК України.
У п.10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 № 11 “Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя” зазначено, що суди повинні вживати заходи до примирення подружжя. Передбачене ч. 1 ст. 111 СК вжиття судом заходів щодо примирення подружжя застосовується у випадку відсутності згоди одного з них на розірвання шлюбу за ініціативою однієї зі сторін або суду у формі відкладення розгляду справи слуханням та надання сторонам строку на примирення. Судам слід використовувати надану законом можливість відкласти розгляд справи для примирення подружжя.
Примирення використовується як запобіжна процедура на стадії зародження спору у подружжя та з метою уникнення розірвання шлюбу.
Необхідність вжиття заходів для примирення подружжя підтверджуються судовою практикою, зокрема, ухвалою Одеського апеляційного суду від 08.08.2019 р. у справі № 522/13626/18 (ухвала не оскаржувалась) провадження у справі зупинено та надано строк на примирення. При цьому суд зазначив, що суд першої інстанції не надав сторонам строку для примирення, чим не виконав вимоги сімейного права щодо дій суду по збереженню сім'ї та обов'язку суду зупинити провадження у справі у зв'язку з наданням сторонам у справі про розірвання шлюбу строку для примирення.
Аналогічна позиція висловлена в Ухвалі Полтавського апеляційного суду від 25 липня 2019 р. по справі № 553/2146/18 (ухвала не оскаржувалась), якою провадження у справі також зупинено та надано сторонам строк на примирення.
Необхідно переконати суд, що існують об`єктивні обставини, які свідчать, що вжиття заходів щодо примирення можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення Сторін та не порушувати розумність строків розгляду справи.
Якщо Ви бажаєте якнайшвидше розірвати шлюб, тоді Вам потрібно заперечувати проти надання судом строку на примирення.
Вам потрібно переконати суд, що примирення є неможливим та не бажаним, а лише процесуально затягне розгляд справи.
Якщо член подружжя, який не зацікавлений в примиренні, є військовослужбовцем, - існують додаткові аргументи для такого заперечення.
Для початку, необхідно повідомити суд, що Ви перебуваєте на військовій службі (в зоні проведення бойових дій та ін.), про що надати підтверджуючі документи (напр., Довідку з військової частини).
Потрібно просити невідкладно захистити та реалізувати ваше бажання та право на розірвання шлюбу, з огляду на існуючі обставини суттєвого ризику для вашого життя.
Відкладення розгляду справи та надання строку для примирення сторін у справах про розірвання шлюбу, у яких позивачем виступає військовослужбовець – є невмотивованим затягуванням розгляду справи та не забезпечує захист прав та інтересів Позивача, що підтверджується судовою практикою:
- Правова позиція Верховного Суду в постанові від 08 березня 2023 р. по справі № 127/16963/22-ц:
«За наявності між сторонами невирішених спорів надання строку для примирення не відповідає меті цього інституту - сприяння примиренню подружжя, оскільки надає одній зі сторін можливості зловживати процесуальними правами.
З урахуванням наведеного, Верховний Суд дійшов висновку, що зупинення судом апеляційної інстанції провадження у справі на 6 місяців з метою надання сторонам строку на примирення належно не обґрунтовано, не наведено оцінки співмірності та дієвості застосованого судом заходу для примирення подружжя з урахуванням обставин цієї справи у співвідношенні з необхідністю дотримання розумних строків розгляду справ.»
Окрім того, у цій справі Верховний Суд зазначив наступне:
«…» За існуючих обставин суттєвого ризику для життя ОСОБА_1, збереження ОСОБА_5 статусу його офіційної дружини надає їй права та гарантії, передбачені для членів сімей військовослужбовців Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
«У справі, що переглядається, суд апеляційної інстанції, надаючи строк для примирення подружжя та зупиняючи розгляд справи на 6 місяців, не звернув уваги на те, що закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін.
З наданих судам матеріалів, ОСОБА_1 перебуває у зоні бойових дій, а тому, зупиняючи провадження у справі з метою надання строку на примирення, суд апеляційної інстанції не оцінив, наскільки реальною є можливість примирення сторін, у тому числі з урахуванням заперечень сторони позивача, який у відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 висловив свою категоричну позицію щодо наявності підстав для розірвання шлюбу та неможливість збереження сім`ї.
Поряд з цим, надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком, що узгоджується з правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду:
- від 26 листопада 2018 року у справі №761/33261/16-ц
- від 30 травня 2019 року у справі №442/6319/16-ц
- від 15 січня 2020 року у справі №200/952/18
Надалі, суд оцінює всі доводи та заперечення та приймає рішення про доцільність надання сторонам спору строку для примирення.
Другою процесуальною можливістю відтермінування рішення суду про розірвання шлюбу, якщо один із подружжя є військовослужбовцем, – це зупинення провадження у справі.
Цивільним процесуальним кодексом України передбачено, що суд зобов’язаний зупинити провадження у справі у разі: перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
В такому випадку, сторона, яка не бажає розривати шлюб, може скористатись тим, що інший з подружжя є військовослужбовцем і просити суд зупинити провадження у справі.
Загалом, звертаємо увагу на те, що відповідно до вимог ст. 24 Сімейного кодексу України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
Згідно з ч. 3, ч. 4 ст. 56 Сімейного кодексу України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність.
Згідно з ч. 3 ст. 105 Сімейного кодексу України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 Сімейного кодексу України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року N 3477-IV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело прав. Зокрема, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Фернандес Мартінес проти Іспанії" від 12 червня 2014 року наголошено на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя.
В Україні регулювання шлюбно-сімейних правовідносин здійснюється на принципах добровільності, взаємоповаги, взаєморозуміння. Встановивши право одного з подружжя на пред'явлення позову про розірвання шлюбу, держава забезпечує принцип свободи шлюбу та принцип свободи розірвання шлюбу. (Науково-практичний коментар від 14.05.2019 р. до статті 110 Сімейного кодексу України).
Загалом, судовий розгляд будь-якого спору має свої відкриті та приховані можливості та загрози, а адвокати Адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» зможуть успішно їх використати для забезпечення професійного судового захисту Ваших прав та інтересів.
