Адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група» надають правову допомогу щодо оскаржень рішень митних органів щодо коригування митної вартості, не застосування преференційних режимів та притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил.
Однією з гострих проблем, з якою часто стикаються суб’єкти, які здійснюють зовнішньоекономічну діяльність, пов’язану з торгівлею та з переміщенням товарів та транспортних засобів через митний кордон є проблема необґрунтованості рішень Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів (що зокрема стосується імпорту таких товарів).
У даній статті увагу зосереджено на деяких очевидних ознаках необґрунтованості рішень Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів.
Така проблема має масу проявів: необґрунтоване витребування додаткових документів митницею, неконкретні вимоги (мається на увазі що митниця вимагає усі можливі документи, у той час як мала б витребувати лише «ті, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості у конкретному випадку», митний орган не вказує точне формулювання причини, за якої виникли сумніви у неправильності визначеної декларантом митної вартості і не обґрунтовує використання для коригування такої вартості конкретних методів, рішення про коригування містять загальні посилання на законодавство, без конкретизації причин незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості.
Наслідок - на нову вартість товару (яка утворилася після коригування митної вартості) нараховується 20 % ПДВ та декларантом сплачується різниця між сумою ПДВ, яке нараховане після коригування митної вартості та сумою ПДВ, яке вже було сплачене при поданні первісної митної декларації.
Така проблема не настільки складна, але спричиняє масу незручностей:
- з одного боку затримку митного оформлення товару, додаткові витрати, надмірна сплата ПДВ без достатніх підстав, втрата часу та грошей суб’єктами зовнішньо економічної діяльності ( далі – ЗЕД),
- з другого боку перевантажена однотипними судовими справами судова система, до того ж, такими, які часто вирішуються на користь Позивача – суб’єкта ЗЕД.
Така необґрунтованість рішень Державною митною службою України – це фактичне порушення прав суб’єктів ЗЕД при імпорті ними товарів, та порушення митним органом свого обов’язку, передбаченого Митним кодексом України (далі МКУ) стосовно обґрунтування підстав відмови у митному оформленні та винесенні відповідного рішення про коригування митної вартості товарів.
На жаль, такі порушення не рідшають. Цікавим є той факт, що обов’язок обґрунтовувати рішення про коригування митної вартості уповноваженим органом фактично закріплений у МКУ, але відповідальності за порушення такого обов’язку – не встановлено.
Але, оскільки наша справа не змінювати законодавство, а відстоювати інтереси клієнтів при виникненні у них проблем такого характеру та впроваджувати позитивну практику ведення спорів у сфері митного права, спробуємо навести перелік обставин, при яких митний орган справді має право здійснити коригування митної вартості переміщуваних товарів, з іншого боку деякі ознаки та самі обставини, до яких варто бути уважними та не поспішати визнавати їх, як підстави для коригування – відповідно звертатися з позовом до суду про скасування відповідних рішень митниці.
Так, обставинами, за яких митний орган має право здійснити коригування митної вартості є обставини, передбачені ч. 6 ст. 54 МКУ:
«Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом розрахунку митної вартості;
2) неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у частині другій статті 53 цього Кодексу);
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості».
Щодо другої обставини «неподання основних документів…» зазначаємо, що основні документи, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості визначені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Саме через неподання таких документів митний орган найчастіше відмовляє у пропуску/оформленні товарів та виносить рішення про коригування митної вартості.
Разом з тим, звертаємо увагу, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2020 року у справі № 480/4423/18, висловив правову позицію, відповідно до якої, неподання декларантом документів, зазначених у частині другій - четвертій статті 53 МК України, може тягнути за собою відмову у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та, відповідно, коригування митної вартості товарів лише у тому випадку, коли у органу доходів і зборів будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відтак, важливе значення має ознака обґрунтованості рішень, пояснення причин витребування, пояснення чому органу не вдається визначити вартість за наявними документами, тощо. В обґрунтованих рішеннях митний орган зазначає, чому саме виносить рішення з конкретної підстави, передбаченої ч. 6 ст. 54 МКУ, які розбіжності, відсутність яких документів унеможливлюють визначення митної вартості товару.
Є ряд обставин, які не можуть бути підставою для коригування митної вартості товарів, на які митні органи часто звертають увагу та використовують у якості підстав для винесення рішення про коригування митної вартості товарів.
Серед таких обставин можна виділити зокрема випадки коли:
- уповноважена особа Державної митної служби вказує на надання чи не надання певного документу, який може підтверджувати митну вартість товарів, або вказує на розбіжності у зазначенні ціни товарів у поданих до митного контролю документах, які насправді не містять інформації про вартість товарів.
- жодна з зазначених посадовою особою Державної митної служби України обставин не є і не може бути підставою для винесення рішення про коригування митної вартості товарів.
Умовно назвемо такі підстави – надуманими та наведемо деякі приклади таких надуманих підстав.
Ø Митний орган вказує на відсутність документу про оплату товару.
Таке зауваження митного органу не може бути підставою для коригування митної вартості, що неодноразово констатував Верховний суд у своїх рішеннях.
Верховний Суд України у своїх постановах зазначав, що ненадання квитанції про оплату митному органу не є безумовною підставою для відмови у задоволенні позову про коригування митної вартості. Суд має дослідити всі обставини справи та встановити, чи були сплачені митні платежі.
Відповідно до викладеного у постанові Верховного Суду від 7 травня 2020 року правового висновку, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості. Банківські платіжні документи можуть підтверджувати митну вартість товарів лише в тому випадку, якщо на момент митного оформлення товару декларантом оплачений рахунок за такий товар; відсутність в поданих декларантом документах відомостей щодо термінів оплати, не підтверджує неможливість визнання задекларованої митної вартості за ціною договору, та не може бути обґрунтуванням для прийняття рішення про коригування митної вартості; дана обставина сама по собі не є доказом, що обґрунтовує митну вартість товару, тобто, строк оплати за товар не впливає на визначення митної вартості товару.
Такий же висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 липня 2020 року по справі №420/1709/19, у якій також предметом спору було рішення митного органу про відмову у визнанні заявленої митної вартості через суперечності у поданих декларантом документах щодо умов оплати за імпортований товар. За висновком суду умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. Спираючись на зазначені висновки Верховного Суду відсутність документа про фактичну оплату товару, не викликає розбіжностей чи суперечностей, які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості.
Так, суд першої інстанції у судовій справі №300/2348/19 зазначає: «При проведенні контролю правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митний орган встановив, що декларант не надав всіх документів, які підтверджують числові значення митної вартості товару, а саме документа, що підтверджує оплату за придбаний транспортний засіб.
Приймаючи рішення у цій справі, суд першої інстанції виходив з того, що рішення про коригування митної вартості товарів є необґрунтованим, при цьому, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються, виключно, на його припущеннях та жодним чином не обґрунтовані та не підтверджені. «Суд вважав, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які не мали розбіжностей, ідентифікували оцінюваний товар та містили об`єктивні та достовірні дані, що піддавалися обчисленню і підтверджували усі складові митної вартості імпортованого товару, натомість відповідач не довів правомірності коригування митної вартості імпортованого позивачем автомобіля».
Апеляційний суд погодився із вказаним висновком.
Ø Митний орган вказує на відсутність підпису продавця чи покупця у документі.
Хоча підпис є обов’язковим реквізитом для будь-якого правочину, який вчиняється у письмовій формі і на його наявність слід звертати особливу увагу, все ж у випадку, коли митний орган посилається на таку обставину як на підставу винесення рішення про коригування митної вартості, не варто однозначно погоджуватися з таким висновком органу, зважаючи на наступне.
По-перше, обмін документами між продавцем і покупцем може здійснюється шляхом надіслання їх електронних копій, підписанням електронним підписом, тощо. Відповідно, на копіях документів, які подаються до митного оформлення не буде підпису.
По друге, якщо йдеться про випадок, коли митний орган звертає увагу на відсутність підпису у рахунку – фактурі, пакувальному листі чи специфікаціях на товар, у замовленні чи в інших документах – варто звертати увагу і ставити питання, а чи не була досягнута домовленість між сторонами іншим чином. Наприклад, надіслана покупцю пропозиція на оплату за товар у формі рахунку-проформи чи рахунку – фактури, може бути прийнятою покупцем шляхом здійснення платежу за товар.
Згідно статті 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Згідно ч. 2 ст.642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.
Відповідно до положень цієї частини статті факт відвантаження товару покупцем – також є дією, яка означає прийняття умов договору, тобто навіть відмітка у товаро-транспортній накладній CMR про відвантаження товару - засвідчує бажання сторони укласти договір та ця дія є прийняттям пропозиції.
До прикладу також підписання сторонами заявки на перевезення товару, може також трактуватися як прийняття умов договору на перевезення товару, на підставі якого така заявка була підписана.
В кінці кінців, таке зауваження митного органу стосується недоліку, який ніяк не впливає на митну вартість товару. Тому таке формулювання не може бути використане як підстава для винесення рішення про коригування митної вартості .
Крім того митний орган при обґрунтуванні рішення про коригування митної вартості товарів часто використовує загальні формальні фрази: «неможливість завершення митного оформлення у зв’язку із рішенням про коригування митної вартості»; «неможливість завершення митного оформлення у зв’язку із невірним заповненням гр.31 ЕМД, а саме неповний опис товару; порушення вимог Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа», «таким чином, митницею встановлено розбіжності в поданих документах, відсутність належних документів, що підтверджують складові митної вартості».., тощо.
Такі формулювання не є обґрунтуванням рішення, оскільки є формальним і узагальненим, не відповідають ч. 6 ст. 54 МКУ та ст. 55 МКУ, не пояснюють конкретної ситуації та здійснені без посилання на конкретні надані при декларуванні документи.
Часто у рішеннях зустрічаються і інші надумані обставини, такі як:
· Митний орган звертається до додаткових документів (наприклад експортної декларації країни відправлення) чи витребовує їх та вказує на розбіжності з основними документами, передбаченими ч.2. ст. 53;
· Митний орган зазначає у рішенні про відсутність перекладу документів відповідно до ст. 254 МКУ;
· Митний орган вказує на розбіжності у зазначенні ціни на товар у різних документах, тощо.
Вище наведені лише одиниці з можливих надуманих обставин, якими митні органи мотивують своє рішення про коригування митної вартості товарів, які не можуть бути підставами для коригування митної вартості товарів.
Якщо ви помічаєте у рішенні органу Державної митної служби вищенаведені надумані обставини – це червоні прапорці, які вказують на те, що варто звернутися до компетентного адвоката для визначення судової перспективи, доцільності звернення до суду з позовом про скасування такого рішення митного органу.
Згідно ст. 29 Митного кодексу України такі рішення митних органів або їх посадових осіб можуть бути оскаржені безпосередньо до суду в порядку, визначеному законом.
Для ефективного захисту в даній категорії справ Вам можуть допомогти адвокати адвокатського об’єднання «Галицька правнича група».
Відтак, якщо Ви вважаєте та переконані, що рішення про коригування митної вартості товару Державною митною службою винесене не справедливо, якщо обставини, які наводить митний орган у своїх рішеннях ґрунтуються на припущеннях, рішення не обґрунтоване, митний орган не зазначає, чому на підставі наявних у нього документів не можливо визначити митну вартість товару за основним методом, - єдиним способом захисту у цьому випадку є звернення до адміністративного суду з позовом про скасування відповідного рішення про коригування митної вартості товару. Після отримання рішення суду про скасування відповідного рішення митниці, яке набрало законної сили, ви маєте право на звернення до Державної митної служби України про повернення надміру сплачених сум ПДВ.
