У своїй практиці, здійснюючи супровід аграрного бізнесу, ми часто стикаємося з правовою невизначеністю щодо оборотоздатності часток у статутному капіталі фермерських господарств (далі — ФГ). Закон України «Про фермерське господарство» детально регулює питання створення та діяльності таких юридичних осіб, проте залишає величезні «білі плями» у питаннях переходу корпоративних прав. Наразі питання відчуження частки у статутному (складеному) капіталі фермерського господарства нормативно невизначене та неурегульоване. Це створює серйозні виклики як для самих учасників господарства, так і для їхніх кредиторів, особливо у процедурах банкрутства чи виконавчого провадження.
Аналіз положень Закону України «Про фермерське господарство» свідчить про відсутність в ньому норм, які б розкривали поняття частки в статутному (складеному) капіталі фермерського господарства. Закон не визначає прав, які надаються цією часткою (корпоративні права), в тому числі порядок її виділення та продажу в примусовому порядку. Такі норми також відсутні й у інших нормативно-правових актах, які регулюють відносини, пов`язані зі створенням, діяльністю та припиненням ФГ.
Законодавець обмежується лише загальними нормами. Частиною шостою статті 20 Закону закріплено лише право члена ФГ на отримання частки майна при ліквідації господарства або в разі припинення членства, причому розмір та порядок отримання визначаються Статутом.
Водночас, частинами другою та третьою статті 22 Закону передбачено можливість продажу ФГ як цілісного майнового комплексу (надалі - ЦМК). За рішенням членів господарства воно може бути відчужене на підставі цивільно-правових угод громадянам України, які мають право на створення ФГ, або юридичним особам для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. До складу ЦМК, згідно з приписами ч. 1 ст. 22 Закону, віднесено майно, передане до складеного капіталу, нерозподілений прибуток, майнові та інші зобов`язання.
Проте тут криється ключова деталь: частка у статутному (складеному) капіталі ФГ не входить до складу цілісного майнового комплексу, адже не належить самому фермерському господарству, а є власністю його членів. До того ж, відчуження ЦМК допускається лише за цивільно-правовими угодами та виключно на підставі відповідного рішення членів ФГ.
Відсутність чіткого регулювання зумовлює на практиці виникнення низки гострих питань:
• можливості відчуження прав на ФГ в інший спосіб, ніж шляхом продажу ЦМК (зокрема шляхом продажу частки без згоди інших членів);
• можливості примусового відчуження частки, в тому числі у складі ліквідаційної маси під час аукціону з продажу майна банкрута;
• поширення на ці відносини інституту переважних прав та їх захисту за аналогією закону.
Зареєстроване як юридична особа ФГ за своєю природою є специфічним субєктом господарювання. Однією з головних особливостей є субєктний склад, визначений статтею 3 Закону: членами ФГ можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сімї, родичі, які обєдналися для спільного ведення господарства. Членами не можуть бути особи, які працюють у ньому за трудовим договором.
Тлумачення норм статей 1 та 3 Закону свідчить про те, що фермерське господарство визначається як підприємництво саме сімейного типу. Головною особливістю ФГ як організаційно-правової форми є його сімейно-трудовий або родинно-трудовий характер.
ФГ як юридична особа наближена до підприємств корпоративного типу, але має чіткі особливості:
• Воно засновано на членстві, майновій та обов`язковій особистій трудовій участі членів.
• Коло учасників обмежується виключно членами сім`ї.
Така специфіка зумовлює неможливість набуття статусу члена господарства юридичними особами та сторонніми фізичними особами, не пов’язаними родинними зв’язками з існуючими членами. Поза межами родинних зв’язків такий суб’єкт існувати не може: якщо не залишається жодного члена або спадкоємця, діяльність ФГ припиняється (п. 4 ч. 1 ст. 35 Закону).
Саме тому до ФГ, де частки належать кільком членам сім'ї, не є виправданим та можливим застосування за аналогією (ст. 8 ЦК України) механізму відчуження частки, передбаченого ст. 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю». Для ТОВ відповідних обмежень щодо родинних зв'язків учасників законом не визначено. Відсутні також підстави для застосування механізму передачі паю виробничого кооперативу (ст. 166 ЦК України), оскільки він теж не передбачає вимог щодо родинного складу.
Вказана правова невизначеність прямо б'є по правах кредиторів. Відповідно до ст. 41 Конституції України та ч. 1 ст. 319 ЦК України, право власності є непорушним, і власник розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Проте, якщо примусово відчужити частку ФГ на аукціоні, переможцем може стати стороння особа, що прямо суперечитиме сімейній природі ФГ.
Частка в статутному капіталі є специфічним майновим правом, виділ якого в натурі неможливий. Тому йдеться про поділ частки із набуттям права на неї іншими співвласниками. Згідно з ч. 2 ст. 366 ЦК України, продаж боржником своєї частки з направленням виторгу на погашення боргу здійснюється з дотриманням переважного права купівлі (ст. 362 ЦК України).
Правова модель звернення стягнення на частку боржника у ФГ (де частки належать кільком родичам) реалізовується за таким алгоритмом:
- За наявності згоди іншого співвласника (або співвласників) на визнання за ним права на частку боржника, стягнення здійснюється у порядку статті 366 ЦК України з дотриманням переважного права купівлі (ст. 362 ЦК України). Інші члени ФГ мають одночасно погодитися з придбанням цієї частки, а кошти від продажу йдуть на погашення боргу перед кредитором.
- У разі відмови інших членів ФГ придбати частку боржника, продаж стороннім особам на аукціоні є неможливим через сімейний характер ФГ. Тому звернення стягнення здійснюється за аналогією зі статтею 131 ЦК України (стягнення на частку у повному товаристві). За змістом цієї норми стягнення звертається шляхом виділення частини майна фермерського господарства, пропорційної частці члена-боржника. Майно може бути виділено в натурі або може бути виплачена його вартість у грошовій формі відповідно до балансу, складеного на момент вибуття такого члена. При цьому, якщо господарство прибуткове — частка виділяється з урахуванням прибутку, а якщо збиткове — кредитори розраховують лише на балансову вартість.
Обмеження щодо обов'язкових сімейних зв'язків не діють у випадку, коли 100% частки у статутному капіталі належить одній особі.
У такому разі ця єдина особа має право за аналогією механізму, визначеного статтею 21 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», повністю відчужити свою частку (100%) іншій особі. Набувачем не обов'язково має бути член її сім'ї, адже стати головою фермерського господарства має право будь-яка особа, і для цього не вимагається наявність родинних стосунків з попереднім власником (відчужувачем) частки.
Адвокати нашого Адвокатська об’єднання на дадуть Вам кваліфіковану правову допомогу що виникає в діяльності Вашого Фермерського господарства.
