Питання оформлення спадщини є одним із найпоширеніших у сфері цивільних правовідносин. На практиці значна кількість спадкоємців стикається із ситуацією, коли через необізнаність, сімейні обставини, перебування за кордоном або інші причини пропускається встановлений законом строк для прийняття спадщини. У більшості випадків особи дізнаються про наявність проблеми лише після звернення до нотаріуса, коли отримують постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку із пропуском шестимісячного строку.

Разом із тим пропуск строку не завжди означає остаточну втрату права на спадкове майно. Законодавством України передбачено механізм судового захисту спадкоємця шляхом визначення додаткового строку для прийняття спадщини. Саме тому у подібних справах важливе значення має правильне розуміння норм законодавства, судової практики та належна підготовка доказів.

Відповідно до статті 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов’язків від померлої особи до її спадкоємців. При цьому законодавством встановлено певний порядок та строки реалізації спадкових прав.

Згідно зі статтею 1270 Цивільного кодексу України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця. Протягом цього часу спадкоємець повинен звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини або, у передбачених законом випадках, фактично вступити в управління чи володіння спадковим майном.

На практиці багато спадкоємців помилково вважають, що якщо вони є дітьми, чоловіком, дружиною або іншими близькими родичами померлого, то спадщина переходить до них автоматично. Однак у більшості випадків для належного оформлення спадкових прав необхідно обов’язково звертатися до нотаріуса.

Особливо поширеними є ситуації, коли спадкоємець проживав окремо від спадкодавця, перебував за межами України або тривалий час не підтримував зв’язок із померлою особою. У таких випадках особа може навіть не знати про факт смерті спадкодавця або помилково вважати, що оформлення спадщини можна здійснити у будь-який час.

На практиці причини пропуску строку для прийняття спадщини можуть бути різними. Досить часто спадкоємці посилаються на тривалу хворобу, перебування на лікуванні, проходження військової служби, проживання за кордоном, складні життєві обставини або необізнаність про смерть спадкодавця. Поширеними є і випадки, коли особа не звертається до нотаріуса через юридичну необізнаність або через переконання, що спадщина буде оформлена автоматично.

Після пропуску строку нотаріус, як правило, відмовляє у прийнятті заяви про прийняття спадщини та рекомендує звернутися до суду. У такому випадку спадкоємець має право подати позов про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до частини третьої статті 1272 Цивільного кодексу України, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини.

При цьому закон не визначає чіткого переліку поважних причин, а тому у кожній справі суд оцінює обставини індивідуально. Саме тому у спадкових спорах важливе значення має належне обґрунтування позовних вимог та надання доказів, які підтверджують неможливість своєчасного звернення до нотаріуса.

Судова практика свідчить про те, що суди найчастіше визнають поважними такі причини:

·       тривалу хворобу спадкоємця;

·       перебування за межами України;

·       необізнаність про смерть спадкодавця;

·       проходження військової служби;

·       об’єктивні труднощі у пересуванні;

·       складні сімейні обставини;

·       перебування на тимчасово окупованій території;

·       інші обставини, які фактично перешкоджали своєчасному зверненню до нотаріуса.

Водночас сам по собі пропуск строку без належного пояснення не є підставою для задоволення позову. На практиці суди критично оцінюють формальні посилання на необізнаність у законодавстві або небажання оформляти документи. Саме тому у подібних справах важливе значення має правильне формування правової позиції.

Наприклад, якщо спадкоємець посилається на перебування за кордоном, необхідно надати документи, які підтверджують фактичне проживання або роботу за межами України. Якщо причиною була хвороба — важливе значення матимуть медичні документи, виписки, довідки та інші підтвердження стану здоров’я.

Окрему категорію становлять справи, у яких спадкоємець фактично користувався спадковим майном після смерті спадкодавця. Наприклад, проживав у будинку, сплачував комунальні послуги, здійснював догляд за земельною ділянкою або утримував майно. У таких випадках можливе встановлення факту фактичного прийняття спадщини, однак кожна справа потребує індивідуального аналізу, оскільки судова практика у подібних категоріях спорів є різною.

Не менш важливим є питання визначення відповідача у справі. На практиці відповідачами у справах про визначення додаткового строку для прийняття спадщини можуть бути органи місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини або інші спадкоємці, які вже прийняли спадщину. Помилки при визначенні учасників справи нерідко стають підставою для залишення позовної заяви без руху або затягування розгляду справи.

Крім того, у спадкових спорах часто виникають додаткові проблеми, пов’язані із відсутністю документів на спадкове майно, різним написанням прізвищ у документах, необхідністю встановлення родинних відносин або належності правовстановлюючих документів. У таких випадках спадкоємцю нерідко доводиться звертатися до суду із кількома взаємопов’язаними вимогами.

Судова практика Верховного Суду свідчить про те, що при вирішенні питання про визначення додаткового строку суди насамперед оцінюють добросовісність спадкоємця та наявність об’єктивних перешкод для своєчасного звернення до нотаріуса. Якщо особа дійсно не мала можливості реалізувати своє право у встановлений строк та підтверджує це належними доказами, суди переважно стають на сторону спадкоємця.

Водночас необхідно розуміти, що саме рішення суду про визначення додаткового строку не означає автоматичного оформлення спадщини. Після набрання рішенням законної сили спадкоємець повинен у визначений судом строк звернутися до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини. Лише після цього можливо продовжити процедуру оформлення спадкових прав.

На практиці значна кількість проблем виникає саме через несвоєчасне звернення за юридичною допомогою. Спадкоємці часто намагаються самостійно підготувати позовну заяву або звертаються до суду без належної доказової бази, що у подальшому призводить до відмови у задоволенні позову або затягування розгляду справи.

Саме тому у спадкових спорах важливе значення має професійний правовий супровід, правильне визначення способу захисту порушеного права та належна підготовка документів. Кожна спадкова справа має свої особливості, а тому потребує індивідуального підходу та детального аналізу всіх обставин.

Адвокати нашого адвокатського об’єднання здійснюють правовий супровід спадкових справ, підготовку позовних заяв про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, представництво інтересів у судах, а також допомагають у зборі необхідних доказів та подальшому оформленні спадкових прав у нотаріальному порядку. У разі пропуску строку для прийняття спадщини або виникнення спадкового спору рекомендуємо своєчасно звернутися за професійною правовою допомогою, оскільки правильна правова позиція та належно підготовлені документи мають вирішальне значення для успішного захисту прав спадкоємця.